Найважливішою планової функцією виробничого менеджменту є оперативний облік і контроль діяльності підприємства або фірми. Він є важливим джерелом інформації про хід процесу виробництва, ступеня використання ресурсів, величиною одержуваних результатів і т.д. Порівняння найбільш важливих фактичних і планових показників роботи підприємства є дуже точною та об'єктивною оцінкою досягнення його поточних, тактичних і стратегічних цілей і завдань. Для прийняття оперативних планово-управлінських рішень економістам-менеджерам і керівникам потрібна постійна і достовірна облікова або звітна виробничо-економічна інформація про хід виконання об'ємно-календарних планів та графіків роботи підприємства за минулий та поточний періоди часу.
Основними об'єктами оперативного обліку та контролю виробництва є на вітчизняних підприємствах багато планово-економічні показники: від годинних або змінно-добових завдань до річних обсягів виробництва і продажу продукції і послуг. В одиничному виробництві в першу чергу враховуються і контролюються терміни виконання окремих замовлень за заздалегідь розробленим циклових або мережевим до планів-графіків. У серійному виробництві об'єктами оперативного контролю виступають терміни запуску і випуску партії деталей, стан циклових і складських заділів, дотримання нормативів випередження по стадіях обробки і т.д. В масовому виробництві як об'єктів поточного обліку та контролю можуть служити планові показники такту і ритму роботи поточних ліній, розрахункові нормативи міжопераційного і лінійних заділів, а також добові та часові графіки виробництва і постачання готової продукції на ринок.
Оперативний облік покликаний відображати стан та хід виконання переважно виробничо-господарської діяльності на кожному підприємстві. У процесі оперативного обліку основними вимірниками зазвичай є відомі натуральні, об'ємні та часові показники, що охоплюють процеси виробництва і споживання продукції, нормативи витрат і використання виробничих ресурсів, показники шлюбу та інших втрат. Крім оперативного обліку, на підприємствах існує бухгалтерський і статистичний облік виробництва.
Оперативний облік тісно пов'язаний з поточною звітністю підприємства. Оперативна звітність в залежності від призначення буває внутрішня і зовнішня. Внутрігосподарська звітність призначається для контролю роботи цехів, відділів, дільниць, бригад; зовнішня - для подання в державні і господарські органи управління, наприклад в податкову інспекцію.
По термінах складання звітність поділяється на періодичну та річну. Всі підприємства здійснюють місячну, квартальну та річну бухгалтерську звітність.
Оперативний облік і контроль виконання оперативних виробничих планів має сприяти правильному вирішенню на кожному підприємстві таких поточних завдань, як забезпечення ритмічної роботи в усіх ланках виробництва, скорочення перерв у русі предметів праці за окремими технологічними стадіями, підвищення гнучкості поточних планів випуску та продажу продукції з урахуванням динамічного зміни вимог ринку і т.д. Здійснення цих завдань передбачає скорочення тривалості виробничого циклу і прискорення доставки товару на ринок.
Одним з важливих показників ефективності системи оперативного планування є коефіцієнт безперервності виробничого процесу, який може бути визначений за даними поточного обліку фактичних циклів обробки партії деталей. Фактичний коефіцієнт ритмічності виробництва знаходиться відношенням тривалості технологічного циклу обробки до загальної тривалості виробничого циклу за формулою
де К рит - коефіцієнт ритмічності виробництва; Т обр - тривалість технологічного циклу обробки партії виробів; Т ПЦ - загальна тривалість виробничого циклу.
Коефіцієнт ритмічності характеризує ступінь використання робочого часу в процесі виробництва продукції. Чим вище його значення, тим менше перерв у русі партії деталей до замовника, тим щільніше виробничий цикл і тим раціональніше витрачаються економічні ресурси і в першу чергу робочий час, що є головним календарно-плановим нормативом, або регулятором, всієї системи оперативно-виробничого планування. Безперервність виробництва забезпечується на підприємствах за допомогою завчасної оперативної підготовки і доставки на робоче місце у відповідності з календарними планами-графіками необхідних матеріальних ресурсів, технічної документації та інших засобів і предметів праці.
диспетчирування являє собою постійний оперативний контроль і безперервне поточне регулювання ходу виробництва з метою забезпечення своєчасного і повного виконання плану випуску і реалізації продукції відповідно до наявних замовлень, договорів та вимогами покупців. Процес диспетчирування виробництва включає:
- вивчення кон'юнктури ринку і прогнозування потреби в вироблених підприємством товари і послуги;
- виявлення можливих коливань попиту на продукцію з урахуванням сезонних і інших змін;
- складання оперативних планів виробництва та продажу продукції на діючому ринку;
- розробку об'ємно-календарних графіків виконання оперативних планів підрозділами фірми;
- оперативний облік фактичного ходу виконання розроблених календарно-виробничих планів-графіків;
- виявлення відхилень фактичних показників ходу виробництва товарів і послуг від планових;
- прийняття оперативних рішень щодо запобігання та усунення відхилень і перебоїв в ході виробництва;
- аналіз причин відхилень від встановлених планів-завдань і розробку заходів щодо їх ліквідації;
- координацію поточної роботи взаємопов'язаних підрозділів підприємства;
- оперативне планове керівництво роботою виробничих цехів і функціональних служб.
Система диспетчерського регулювання виробництва, як підтверджує передовий вітчизняний досвід, є ефективним планово-економічним засобом виробничого менеджменту при дотриманні наступних основних умов [44. С. 217]:
1) застосування прогресивних календарно-планових нормативів у процесі розробки оперативних планів;
2) обгрунтування оптимальних планово-економічних показників виробничої діяльності підприємства;
3) проведення безперервного спостереження і контролю за ходом виконання оперативних планів-графіків;
4) прийняття своєчасних оперативних рішень про вдосконалення організаційно-виробничої та планово-управлінської діяльності;
5) наявність необхідних професійних знань та вмінь і високої відповідальності персоналу всіх планово-економічних та виробничо-диспетчерських служб підприємства;
6) використання сучасної комп'ютерної техніки на всіх стадіях розробки та контролю оперативно-календарних планів;
7) надання необхідної самостійності і закріплення необхідної відповідальності працівникам планових та виробничих підрозділів;
8) застосування відповідної мотивації і стимулювання персоналу за досягнення високих кінцевих результатів виробничо-економічної діяльності.
Отже, в сучасних ринкових умовах система оперативного планування і регулювання виробництва повинна бути орієнтована на отримання запланованих показників, що забезпечують високий сукупний дохід кожному підприємству. Зниження обсягів виробництва на багатьох підприємствах, необхідність рівноваги попиту та пропозиції на продукцію, що випускається, вимога швидкого зміни обсягу випуску при зниженні або підвищенні ринкового попиту, можливі відхилення фактичного ходу виробництва від оперативних планів-графіків та інші ринкові чинники значно підвищують роль і значення внутрішньофірмового планування взагалі і оперативно-календарного зокрема, у здійсненні багатьох важливих функцій сучасного менеджменту. У цих умовах головним орієнтиром в оперативному регулюванні ходу виробництва повинно стати не усунення виявлених відхилень, а створення необхідних виробничих умов для виконання з урахуванням ринкового попиту планів-графіків випуску і продажу продукції. Це буде сприяти отриманню і запланованих високих фінансових результатів, які служать одним з головних ринкових показників зростання ефективності виробництва, досягнення основних стратегічних та оперативних цілей підприємства та фірми.