paragononstate.com

Розробка фінансового плану підприємства передбачає визначення основних доходів і витрат, що припадають на майбутній період. З точки зору бухгалтерського підходу прибуток складається з двох компонентів. Перший є доходом від основної діяльності фірми і являє собою різниця між виручкою від продажу і необхідними виробничими, торговельними та всіма іншими витратами. Другий вид доходу виникає з факту володіння підприємством певними видами активів, які приносять прибуток, наприклад цінні папери, ділові зобов'язання і ін До цього ж виду прибутку відносяться активи, вартість яких може змінитися в ході планованого або звітного періоду. Це можуть бути матеріальні запаси, технологічне обладнання, земельні ділянки і т.д. Прибуток у планованому і звітному періоді повинна в ідеалі повністю враховувати обидва види доходів.

Процеси планування і розподілу прибутку, отриманого від реалізації виробленої продукції, тісно пов'язані і здійснюються в ході поточної фінансової діяльності підприємства. Наприклад, якщо фірма не має у своєму розпорядженні на початок планованого періоду своїми запасами сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших ресурсів, то всі закупівлі і витрати відносяться на даний рік, квартал або місяць. При цьому передбачається, що випущені вироби та виконані роботи будуть повністю реалізовані та оплачені в майбутній період. У цьому випадку річний прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між обсягом продажів і сумою виробничих витрат і витрат на збут товарів і послуг. До їх числа, крім витрат на закупівлю сировини та матеріалів, слід віднести витрати на утримання персоналу та транспортні перевезення, суми амортизаційних відрахувань і податкових виплат, також а витрати підприємства, пов'язані з управлінням і фінансовими операціями, і т.д. Складніше йде справа з визначенням зміни вартості безлічі елементів активів підприємства, різних матеріальних ресурсів, цінних паперів та ін Якщо ринкова вартість активів за звітний термін зросла, то необхідно врахувати цю додаткову вартість, яка представляє собою по суті потенційний прибуток. Наявність потенційного прибутку свідчить про можливі розбіжності в економічній і бухгалтерської оцінках загальних кінцевих результатів виробництва і розподілу балансового прибутку в планованому або звітному фінансовому році.

Балансова, або загальна, прибуток підприємства являє собою суму всіх планованих доходів і можливих збитків, що виникають у планованому або звітному році:

 

 

де П _б - балансова або загальна річний прибуток; П _р - прибуток від реалізації продукції; П _пр - прибуток від іншої реалізації; П _вр - прибуток від позареалізаційних діяльності.

При плануванні загальної або балансовою прибутку на майбутній період виробничо-фінансової діяльності в її склад включаються всі передбачені доходи зі знаком «плюс», а також можливі витрати або збитки зі знаком «мінус »(рис. 8.3).

 

До витрат і втрат, що відображаються при плануванні прибутку, відносяться:

- витрати за анульованими виробничими замовленнями, а також витрати на виробництво, не дало продукції;

- витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів, крім відшкодованих витрат;

- некомпенсіруемие винуватцями втрати від простоїв за зовнішніми поічінам:

- втрати від уцінки виробничих запасів і готової продукції;

- збитки по операціях з тарою ;

- судові витрати та арбітражні витрати;

- присудження або визнані штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення господарських договорів, а також витрати з відшкодування завданих збитків;

- суми сумнівних боргів за розрахунками з іншими підприємствами і окремими особами, що підлягають резервуванню відповідно до законодавства;

- збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою строк позовної давності минув, та інших боргів, не реальних для стягнення;

- збитки по операціях минулих років, виявлені в поточному році;

- некомпенсіруемие втрати від стихійних лих (знищення і псування виробничих запасів, готових виробів та інших матеріальних цінностей, втрати від зупинки виробництва тощо), пожеж , аварій та інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;

- збитки від розкрадань, винуватці яких за рішенням суду не встановлені;

- негативні курсові різниці за валютними рахунками, а також операцій в іноземній валюті.

Отримана підприємством загальна (валова) прибуток розподіляється у встановленому чинним законодавством порядку: перерахування в державний і муніципальний бюджет і інші фонди за існуючими видами та ставками податків; освіта фондів розвитку, споживання, резервних і інших на підприємстві ; створення фондів оплати праці, виплата винагород працівникам і дивідендів по акціях та ін

Розрахункова, або чистий, прибуток підприємства визначається як різниця між балансовою прибутком і загальною сумою податкових відрахувань :

 

 

де П _рас - розрахункова річний прибуток; Н ₀ - загальна сума податкових відрахувань на рік.

Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства , витрачається на оплату праці персоналу та освіта фінансових фондів.

Система оподаткування підприємств та організацій являє собою основний метод розподілу загальної маси прибутку шляхом збору державою відповідних податків. Податок є обов'язковим внеском до бюджету зароблених кожним підприємством коштів. Сутність податків у вільних ринкових відносинах проявляється у виконанні ними між державою і підприємством регулюючої, стимулюючої, розподільчої та фіскальної функцій.

Регулююча функція податків полягає в тому, що держава на основі встановлюваних ставок, пільг, штрафів та інших фінансових важелів створює умови для прискореного або уповільненого розвитку тих чи інших сфер виробництва і галузей економіки.

Сутність стимулюючої функції податків виражається в тому, що за допомогою податкової системи держава повинна розвивати науку і виробництво, підвищувати зайнятість трудових ресурсів та їх раціональне використання, забезпечувати високі доходи і рівень життя працівників усіх категорій.

За допомогою розподільної функції податків у державний бюджет накопичуються необхідні грошові кошти, які використовуються на вирішення соціальних, економічних і загальнодержавних задач.

Фіскальна функція податків виявляється в тому, що з їх допомогою держава формує доходи на утримання уряду, адміністративних органів і бюджетних організацій. В існуючій вітчизняній системі оподаткування фіскальна функція стала переважаючою, що підтверджує майже повна відсутність стимулюючої функції податків і, як результат, повсюдний спад у розвитку вітчизняної науки, вищої школи і промислового виробництва.

Усі податки за основним призначенням і діючих ставок можна віднести до прогресивних, регресивним, пропорційним і постійним. Прогресивний податок передбачає підвищення середніх ставок по мірі зростання доходів. Податок називається регресивним, якщо його ставка знижується із зростанням доходів. У пропорційного податку середня ставка змінюється рівномірно зі зростанням доходів. Постійним є такий податок, коли його ставка залишається незмінною. Ставки служать головним налогообразующім показником системи ринкових відносин, в першу чергу між підприємствами і державою.

Сукупність різних видів і ставок податків, існуючих платежів та пільг, які встановлюються в законодавчому порядку, прийнято називати податковою системою. До складу російської системи податків входять федеральні, республіканські і місцеві податки.

Федеральні податки включають такі види фінансових платежів, як податок на додану вартість, акцизи, податок на операції з цінними паперами, митні збори. До них відносяться: податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з фізичних осіб, податки у дорожні фонди, відрахування на відтворення мінеральної сировинної бази, платежі за користування природними ресурсами, транспортний податок і ін

К республіканським або крайовим та обласним відносяться податки на майно підприємств, збори за реєстрацію нових фірм, лісовий дохід, платежі за природні ресурси та ін

Місцеві податки складаються з податку на рекламу, земельного податку, податку на майно фізичних осіб, податку на утримання житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери, курортного збору, зборів на утримання міліції, благоустрій, потреби освітніх установ і т.д.

Ставки податків, терміни їх сплати, порядок розрахунку і подання звітності підприємствами регулюються діючими в Росії законами, рішеннями уряду, податкових служб і фінансових органів відповідних рівнів управління. Наприклад, ставка податку на прибуток в 1998 р. складає для підприємств 32%, брокерських контор та інвестиційних інститутів - 43%. Ставки прибуткового податку з фізичних осіб передбачені в розмірі 12% при річному доході до 20 тис. руб., 15 - до 40, 20 - до 60, 25 - до 80, 30 - до 100, 35 - понад 100 тис. руб. За даним податку передбачено пільги при річному доході до 5 тис. руб. Найбільш високі ставки податків встановлені на доходи від відеосалонів - 70% і грального бізнесу - 90%. За багатьма видами податків даються пільги, що передбачають зниження оподатковуваної бази, вилучення окремих елементів з об'єктів оподаткування, звільнення від податків окремих категорій платників і т.п. Так, з податку на прибуток діючі пільги дозволяють знижувати в наступних випадках суми:

- направлення на фінансування капітальних вкладень виробничого призначення, житлового будівництва, а також погашення банківських кредитів на ці цілі, включаючи виплату банкам відсотків за кредит;

- витрачені підприємствами на утримання перебувають на їхньому балансі об'єктів соціальної сфери, в тому числі і при дольовій участі з іншими організаціями;

- виділені підприємствами на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, але не більше 10% від оподатковуваного прибутку;

- перераховані освітнім установам на розвиток і вдосконалення навчально -матеріальної бази та підвищення якості навчання;

- пожертвування на благодійні цілі, але не більше 3% оподатковуваного прибутку.

Застосовувані на російських підприємствах ставки податків на прибуток встановлені на високому рівні, що передбачає 32% відрахувань, з яких 13% перераховуються у федеральний бюджет і 19 - у місцевий. У світовій практиці ставка податку на прибуток корпорації, як правило, не перевищує 35%, оскільки більшого значення призводить не тільки до зниження збору податків, але й спаду виробництва. На рис. 8.4 показана оптимальна крива ставки податків на прибуток підприємств [46. С. 383].

 

 

Як видно з графіка, оптимальна ставка податку H ₁ відповідає максимальній сумі надходження до бюджету зібраних податкових відрахувань С ₁ . При підвищенні податкової ставки до значення Н ₂ загальна сума податкових надходжень знижується на величину АС, рівну різниці збору податків між значеннями С ₁ і С ₂ . Таким чином, перевищення загальної ставки збору податків існуючого оптимального значення, що знаходиться в межах 30-35% чистого прибутку, стає антистимулом розвитку підприємства.

Слід також зауважити, що при ставці податку на прибуток у розмірі 32% багато наших підприємств змушені перераховувати державі в якості податків майже весь зароблений прибуток. По-перше, у нас значно більше податків, ніж в інших розвинених ринкових країнах. По-друге, оподатковувана база на наших підприємствах в кілька разів вище, ніж на закордонних, за рахунок діючих обмежень на включення до собівартості продукції багатьох виробничих витрат.

Отже, є необхідність вдосконалення планування і розподілу балансового прибутку, а також застосування нових методів податкового планування. Воно передбачає мінімізацію податкових зобов'язань в рамках чинного законодавства. Податкове планування засновано на праві кожного платника податків використовувати допустимі законом засоби, прийоми та способи для максимального скорочення своїх податкових зобов'язань перед державними та муніципальними органами управління. Процес податкового планування включає наступні етапи управлінської й фінансової діяльності економістів-менеджерів:

1) прийняття рішення про створення нового підприємства відповідної організаційно-правової форми;

2) вибір і обгрунтування найбільш вигідного місця розташування створюваного підприємства;

3) забезпечення поточного податкового планування на основі використання наявних податкових пільг і передових методів господарювання та механізму фінансування;

4) раціональне розміщення активів і прибутку підприємства.

Правильне податкове планування передбачає максимально можливе використання всіх дозволених законом пільг, оцінку позиції податкової адміністрації та основні напрямки покращення податкової та інвестиційної політики держави в поточний та майбутній період виробничо-господарської , фінансово-економічної та адміністративно-правової діяльності. У вітчизняній практиці підприємницької найбільш поширеним способом скорочення виплати податкових відрахувань став вибір форми господарювання та виду виробничо-фінансової діяльності, а також вільної економічної зони або ринкової країни, що представляють так зване податкове притулок для розміщення фірми. Там діють зазвичай менші податкові ставки в порівнянні з національними, пільговий податок на прибуток, нульовий податок на відсотки, дивіденди і гонорари, безмитне ввезення товарів, менший прибутковий податок з фізичних осіб і т.д. Пільговий режим оподаткування діє на Кіпрі, що є відомим офшорним центром. Офшорної може стати будь-яка компанія, зареєстрована і діє відповідно до кіпрськими законами. Власниками таких компаній можуть виступати іноземні громадяни, джерела доходу яких знаходяться за межами Кіпру. Пільгові податки застосовуються і у вільних економічних зонах, поширювані як на іноземних громадян, так і на місцевих підприємців. Крім того, наші підприємці можуть здійснювати господарську діяльність на основі федерального податкового законодавства через кілька власних фірм, які звільняються від податку на додану вартість і мають пільги з податку на прибуток, та ін

В процесі податкового планування для кожного підприємства є дуже важливим використання різних джерел покриття встановлених податків. Залежно від призначення діючих податків підприємство може використовувати такі фінансові джерела їх покриття:

- податки, оплачувані за рахунок собівартості продукції: земельний податок, транспортний податок, податок на використання автомобільних доріг, податок з власників транспортних засобів;

- податки, які відносять на виручку від реалізації продукції: податок на додану вартість, акцизи, експортні тарифи;

- податки, що покриваються за рахунок фінансових результатів: податок на прибуток, податок на майно підприємства, цільові збори на утримання міліції, потреби освітніх установ;

- податки, виплачувані з чистого прибутку підприємств: податок на перепродаж автомобілів та обчислювальної техніки, ліцензійний збір за право торгівлі та ін

Усі плановані виплати підприємства відображаються в річних або квартальних звітах про використання фінансових результатів. У табл. 8.3 наведена затверджена Міністерством фінансів РФ форма періодичної бухгалтерської звітності підприємств за 1998 та наступні роки.

Крім встановлених державних форм звіту про фінансові результати та їх використання, підприємства можуть застосовувати спрощені звітні дані про розподіл балансового прибутку. До їх складу включаються наступні показники про прибуток і збитки підприємства за звітний рік [4. С. 159]:

Таблиця 8.3

Звіт про прибутки та збитки підприємства

 

 

1) чиста сума продажу (після вирахування всіх знижок і вартості рекламацій);

2) товарно-матеріальні запаси на початок року;

3) сировину та матеріали;

4) заробітна плата;

5) амортизаційні відрахування;

6) інші витрати;

7) за вирахуванням матеріальних запасів на кінець року;

8) всього сума витрат;

9) валовий прибуток.

10) відсотки;

11) прибуток після виплати відсотків;

12) податки;

13) чистий прибуток після вирахування податків;

14) за вирахуванням дивідендів за привілейованими акціях;

15) чистий прибуток власників звичайних акцій;

16) за вирахуванням дивідендів по звичайних акціях;

17) резервний капітал;

18) фонди підприємства.

Наведена система звітних показників найбільш повно характеризує динаміку основних фінансових операцій підприємства, визначає структуру його витрат і результатів, відображає величину чистого прибутку, а також порядок його розподілу та використання в поточному або плановане фінансовому році. За рахунок чистого прибутку на підприємствах і фірмах формуються фонди, необхідні для розвитку виробництва та споживання. Фонд споживання є джерелом матеріального заохочення і соціального розвитку персоналу підприємства. Фонд накопичення призначений для створення нового майна, придбання основних фондів і оборотних коштів, подальшого розвитку підприємства. Резервний фонд служить для покриття кредиторської заборгованості на випадок припинення діяльності фірми.