paragononstate.com

Планування фінансової діяльності підприємства тісно пов'язане з кінцевими результатами виробництва, найважливішим з яких в умовах ринкових відносин є загальний прибуток, або сукупний дохід. Головне завдання кожного підприємства в умовах ринку, як уже зазначалося, полягає в організації виробничо-фінансової діяльності з метою задоволення людей у своїй продукції та отримання найбільшого прибутку. У вільних економічних відносинах будь-який суб'єкт ринку може виступати в якості продавця або покупця. Продавець або виробник прагне реалізувати свою продукцію або послугу, а покупець або споживач - задовольнити свій попит на необхідний продукт. Розвиток нових ринкових відносин вимагає посилення ролі фінансів у функціонуванні виробничих підприємств і фірм.

Фінанси підприємства являють собою систему грошових відносин, що виражають формування і використання виробничих фондів і ресурсів в процесі господарської діяльності. Завданням кожного підприємства є планування і використання фінансових ресурсів з метою підвищення своєї платоспроможності та ринкової стійкості. Фінанси підприємств є важливим ланкою в ринковій економічній системі, оскільки саме на цьому рівні створюються основні грошові ресурси країни.

Фінанси підприємства є в умовах ринку не тільки найважливішою економічною категорією, але й одночасно виступають плановим регулятором виробничо-комерційної діяльності, розширення самостійності і свободи фірм на ринках товарів і послуг. Основою фінансового механізму кожного виробничого підприємства служить система взаємодії таких загальноекономічних процесів, методів і розрахунків, як організація, планування та стимулювання раціонального використання грошових коштів у процесі виробництва товарів і послуг.

У фінансовому відношенні кожна виробнича корпорація або фірма виконує дві основні функції: споживає економічні ресурси та робить можливим споживання готової продукції. На кожному підприємстві найважливішими стають процеси виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ. Підприємство робить споживання можливим, виробляючи товари і послуги, а також забезпечуючи інших грошима, на які вони можуть купувати товари та послуги. На кожному підприємстві існує складна система виробничо-технічних, соціально-трудових та фінансово-економічних відносин між підрозділами і категоріями персоналу. У кінцевому рахунку фінансові внутріфірмові відносини в умовах ринку припускають здійснення наступних грошових обмінних процесів:

1) обмін грошей на працю найманих працівників;

2) обмін грошей на товари і послуги постачальників ;

3) обмін товарів і послуг на гроші споживачів;

4) обмін грошей, що виплачуються пізніше, на гроші, одержувані зараз від інвесторів і орендодавців;

5) обмін грошей, що виплачуються зараз, на гроші, які будуть отримані пізніше від боржників;

6) обмін грошей на товари, послуги та державні вимоги уряду [3. С. 57].

З фінансово-економічних позицій вироблене підприємством або фірмою багатство є різницею між виробництвом і споживанням, між результатами та витратами. За словами Р. Л. Акоффа, одна з соціальних функцій будь-якої промислової або комерційної корпорації полягає у виробництві багатства, інша - в розподілі доходу, завдяки якому стає можливим споживання.

Отже, дохід підприємства або прибуток фірми є в умовах ринку основою самофінансування усіх видів виробничо-комерційної діяльності корпорації та соціально-трудових відносин персоналу. Тому максимізація прибутку або доходів фірми є визначальною кінцевою метою стратегічного , тактичного та поточного внутрішньофірмового планування. У зв'язку з цим представляється досить важливим розглянути на мікроекономічному рівні основні організаційно-економічні можливості або теоретичні положення максимізації прибутку на промисловому підприємстві.

В сучасній ринковій економіці серед головних джерел отримання вищих доходів перші місця по праву займають працю, капітал і організація. Існує безліч організаційних форм людської діяльності, коли джерелом виникнення прибутку є один і єдиний фактор виробництва - праця людей. Наприклад, багато російських підприємці («човники») купують закордонні товари з метою їх негайної перепродажу на вітчизняному ринку. Праця тут вкладається в придбання товару, його доставку на відповідний ринок і в організацію його якнайшвидшої продажу шляхом рекламування та расхваліванія, а прибуток утворюється за рахунок різниці в цінах першого придбання та подальшого збуту.

Однак виробнича діяльність підприємств і фірм, що здійснюється з метою отримання прибутку, грунтується зазвичай на залученні численних економічних ресурсів або факторів виробництва, і перш за все праці і капіталу, а також таких комплексних ринкових категорій, як організація виробництва і робочий час. З економічних позицій діють тільки два чинники виробництва - природа і людина. Капітал і організація є результатом праці людини. Звідси випливає, що справжня прибуток, доход або надлишок виникають лише за умови взаємодії праці і капіталу та збереження основними чинниками виробництва, особливо капіталом, їх первісної вартості. Це в свою чергу, передбачає необхідність чіткого розрізнення між валової і чистим прибутком. Валовий прибуток визначає величину загального (сукупного) доходу підприємства без урахування знецінення капіталу. Чистий прибуток являє собою валовий дохід за вирахуванням витрачених коштів, у тому числі відкладених на відновлення витрачених коштів виробництва [5. С. 10]. Слід також розрізняти показники середнього, валового і граничного доходу, пов'язані з кінцевим загальноекономічним нормативам і стандартам.

Валовий дохід при будь-якому рівні продажів визначається шляхом множення ціни на відповідну кількість продукції, заплановане до реалізації. Кожний проданий виріб додає рівно одну свою ціну до валового прибутку. Граничний дохід є додатковий або додатковий прибуток, що є результатом продажу ще однієї одиниці продукції. У табл. 8.1 наведені показники доходу фірми в умовах чистої конкуренції при різних обсягах продажу продукції.

Валовий прибуток фірми зростає з кожною проданою одиницею продукції. Граничний дохід показує збільшення валового доходу із зростанням обсягу продажу продукції. У даному випадку з кожної додатково проданою одиницею він збільшується на 100 руб.

В умовах чистого конкуренції ціна товару є постійної для окремої фірми, оскільки додаткові одиниці продукції можуть бути продані за колишніми цінами. На рис. 8.1 показана залежність доходів від обсягу продажу продукції.

 

Таблиця 8.1

Доходи фірми в умовах чистої конкуренції

 

 

Криві валового і граничного доходу відображають існуючі закономірності зміни основних економічних показників конкурентної фірми. Крива середнього доходу або попиту є абсолютно еластичною в умовах чистої конкуренції. Крива граничного доходу збігається з кривою середнього доходу, і в результаті ціна продукту є постійної для окремої фірми. Кожна додаткова одиниця продажів збільшує валовий дохід фірми на 100 руб.

У теорії ринкової економіки існують відомі принципи планування обсягу виробництва продукції, при якому будь-яка фірма буде отримувати максимальний прибуток або мінімальні збитки. Перший заснований на порівнянні валового доходу і валових витрат, другий - граничного доходу та граничних витрат. Обидва підходи є універсальними і можуть бути застосовані не тільки в чисто конкурентних умовах, а й у всіх інших ринкових структурах. При фіксованій ринковій ціні перед кожним конкурентним виробником коштують три взаємозалежних планово-управлінських питання [32. С. 69]:

1) чи слід планувати виробництво даного продукту на майбутній період;

2) яку кількість продукції необхідно планувати до випуску;

3) який прибуток або збиток будуть отримані при виконанні планових робіт?

В процесі планування прибутку на кожному підприємстві повинні бути знайдені економічно обгрунтовані відповіді на всі вище поставлені питання. На перше питання теорія внутрішньофірмового планування дає таку відповідь: фірмі варто здійснювати виробництво в короткостроковому періоді, якщо вона може одержати або максимальний прибуток, які збитки будуть мінімальними і перебувати в межах постійних витрат. На друге запитання відповідь також цілком очевидна: у планований короткостроковий період фірмі варто робити такий об'єм продукції, при якому вона максимізує прибуток або мінімізує збитки. На третє запитання відповідь полягає у виборі фірмою варіанти максимізації прибутку за рахунок розвитку виробництва або мінімізації збитків шляхом своєчасного припинення випуску даної продукції.

Наведемо розроблені в ринковій економіці основні правила або типові моделі виробничого поведінки фірми, які з успіхом можуть бути використані на вітчизняних підприємствах при плануванні прибутку від реалізації продукції [32]:

1. Фірма отримує прибуток до тих пір, поки ціна перевищує середні валові витрати.

2. Максимальна прибуток досягається, якщо ціна більше мінімуму середніх валових витрат фірми.

3. Нульова прибуток відповідає точці рівноваги ціни продукції граничним витратам на її виробництво.

4. Фірма буде мати збиток, якщо середні валові витрати стають вище ціни продукції.

5. Найменші збитки виникають на фірмі, якщо ціна менша мінімуму середніх валових витрат, але більше мінімуму середніх змінних витрат.

 

Таблиця 8.2

 

Показники зміни доходів фірми

 

6. Виробництво продукції припиняється, якщо ціна стала нижче мінімуму середніх змінних витрат.

Наведені ринкові рекомендації можна підтвердити аналітичними розрахунками максимальних показників прибутку і їх графічними залежностями. У табл. 8.2 дані розрахункові граничні витрати на виробництво і продаж продукції за ціною 130 руб. / шт.

Як видно з наведених розрахунків, кожна одиниця продукції до дев'ятої включно додає до валового доходу більше, ніж до валових витрат. У цьому випадку ціна або граничний дохід перевершує граничні витрати для всіх перших дев'яти одиниць продукції. Десяту одиницю вже невигідно виробляти, оскільки вона збільшує витрати (150) більшою мірою, ніж доходи (130). Валова економічна прибуток визначається різницею відповідних доходів і витрат за формулою

 

 

де ВП - валовий прибуток; ВВ - валовий виторг; ВІ - валові витрати.

Розрахована по формулі (8.1) прибуток змінюється від значення від «мінус» 100 до «плюс» 270. Максимальний прибуток становить 290 руб. при випуску дев'яти одиниць продукції. Будь-який інший обсяг виробництва, що приносить менший прибуток, буде менш ефективний. Цей розрахунок підтверджує відоме в ринковій економіці положення, що найбільш прибутковий варіант виробництва досягається підприємством у тому випадку, коли ціна товару дорівнює граничним витратам [32. С. 73].

Графічне порівняння ціни продукції та граничних витрат наведено на рис. 8.2. З даного графіка видно, що при обсязі випуску продукції в 9 виробів, при якому ціна і дохід рівні між собою, конкуруюче підприємство має можливість максимізувати прибуток і мінімізувати збитки. Це правило слід враховувати при плануванні прибутку на вітчизняних підприємствах і фірмах всіх форм власності. Воно означає, що в план виробництва та продажу продукції фірми треба включати тільки ті товари і послуги і в таких кількостях, які дозволяють забезпечувати найбільший загальний сукупний дохід або річний прибуток.

 

Планована річний прибуток підприємства являє собою кінцевий результат виробничо-фінансової діяльності , що включає доходи від реалізації продукції, робіт і послуг, основних засобів і іншого майна, а також доходи від позареалізаційних операцій, зменшених на суму відповідних по них витрат.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції розраховується як різниця між виручкою у діючих ринкових цінах без податку на додану вартість і акцизів і її собівартістю з урахуванням обсягу продажів за формулою

 

 

де П _р - прибуток від реалізації продукції, грн.; N - номенклатура продукції, що випускається; Ц _і - ринкова ціна виробу; С _і - собівартість виробу; N _p - обсяг реалізації продукції.

Виручка від реалізації продукції розраховується по мірі її оплати або по мірі відвантаження товарів. Метод визначення виторгу встановлюється підприємством на тривалий термін, виходячи з умов господарювання і договорів, укладених на ряд років. Підприємства, що здійснюють експортну діяльність, виключають з виручки експортні тарифи.

К планованим фінансових результатів, , крім прибутку від реалізації, відносяться наступні доходи:

1) доходи, отримані підприємством за рахунок пайової участі в діяльності інших фірм, дивіденди по акціях і доходи по облігаціях і іншим цінних паперів;

2) доходи від здачі майна в оренду;

3) доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції;

4) присуджені або визнані боржником штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також доходи від відшкодування завданих збитків;

5) прибуток минулих років, виявлена у звітному році;

6 ) позитивні курсові різниці по валютних рахунках, а також операцій в іноземній валюті;

7) інші доходи від операцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції.

Розроблений на підприємстві річний план доходів повинен забезпечувати отримання такої сукупної прибутку, величина якої покриває всі річні витрати на виробничу і соціальну діяльність.