paragononstate.com

Кошторис витрат являє собою зведений план усіх витрат підприємства на майбутній період виробничо-фінансової діяльності. Вона визначає загальну суму витрат виробництва за видами використовуваних ресурсів, стадіям виробничої діяльності, рівнями управління підприємством та інших напрямах витрат. До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, у тому числі і не входять в основну виробничу діяльність підприємства. Планування видів витрат здійснюється в грошовому вираженні на передбачені у річних проектах виробничі програми, цілі та завдання, вибрані економічні ресурси та технологічні засоби їх виконання. Всі планові завдання і показники конкретизуються на підприємстві у відповідних кошторисах, що включають вартісну оцінку витрат і результатів. Наприклад, кошторис витрат складається як план очікуваних витрат за різними видами виконуваних робіт і застосовуваних ресурсів. Кошторис перспективних доходів встановлює плановані грошові надходження і витрати на майбутній період. Кошторис витрат на виробництво продукції показує плановані рівні матеріальних запасів, обсяги продукції, що випускається, вартість різних видів ресурсів і т.д. Зведений кошторис пов'язує усі витрати й результати з основних розділів річного плану соціально -економічного розвитку підприємства.

В процесі розробки кошторису витрат на виробництво у вітчизняній економічній науці і практиці широко застосовуються три основні методи [26. С. 210]:

1) кошторисний метод - на основі розрахунку витрат у масштабах всього підприємства за даними всіх інших розділів плану;

2) зведений метод - шляхом підсумовування кошторисів виробництва окремих цехів, за винятком внутрішніх оборотів між ними;

3) - (тисяча сто двадцять один) калькуляційного методу ____1121____ - на основі планових розрахунків по всій номенклатурі продукції, робіт і послуг з розкладанням комплексних статей на прості елементи витрат.

Самотній метод є найбільш поширеним на російських промислових підприємствах. Його застосування забезпечує тісну взаємоув'язки та приведення в єдину систему розрахунків комплексного плану. При цьому методі всі витрати на виробництво по окремих елементах кошторису знаходяться за даними відповідних розділів річного плану. Порядок визначення кошторисних витрат зазвичай наступний.

1. Витрати на основні матеріали, напівфабрикати і комплектуючі встановлюються на основі плану річної потреби матеріальних ресурсів. До кошторису включаються лише ті витрати, які протягом планового періоду будуть витрачені і підлягають списанню на виробництво продукції. Іншими словами, потреба в матеріалах приймається без урахування зміни залишків складських запасів. У вартість матеріалів включаються сумарні витрати не лише на виготовлення основної продукції, але і на виконання інших робіт і послуг відповідно до плану їх реалізації на ринку, а також на реконструкцію і розширення різних підрозділів підприємства і випуску готової продукції, але з вирахуванням вартості зворотних матеріальних відходів.

2. Витрати на допоміжні матеріали також приймаються на підставі річних планів їх потреби. До складу цих витрат прийнято включати вартість витрачаються в плановому періоді покупних інструментів і малоцінного господарського інвентарю.

3. Вартість палива в кошторисі витрат планується безвідносно до його використання у технологічних процесах або в господарсько-побутових службах. Загальні витрати встановлюються без урахування зміни залишків енергетичних ресурсів.

4. Вартість енергії включається до кошторису витрат окремим елементом тільки в тому випадку, якщо підприємство купує її у зовнішніх постачальників. До складу цих витрат входять всі види енергії, що витрачається: електрична (силова, освітлювальна), стиснене повітря, вода, пара, газ та ін Якщо якийсь вид енергії виробляється на самому підприємстві, то дані витрати відносяться на відповідні елементи кошторису витрат (матеріали , заробітна плата і т.д.).

5. Основна та додаткова заробітна плата всіх категорій персоналу визначається за діючими тарифними ставками і окладами з урахуванням складності і трудомісткості виконуваних робіт, чисельності та кваліфікації працівників. Сюди ж включається і фонд заробітної плати неспісочного складу працюючих, який зазвичай відноситься на рахунок основного виробництва.

На загальний фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу плануються нарахування на соціальні потреби за діючими в плановий період ставками, які в 1998 р. складають 41%.

6. Амортизаційні відрахування призначені для відшкодування зносу технологічного обладнання, промислових будівель, виробничих споруд та інших основних фондів за рахунок собівартості продукції, що випускається. Загальний розмір амортизаційних відрахувань залежить від існуючих норм амортизації, терміну служби устаткування і первісної вартості основних виробничих фондів.

7. Інші грошові витрати включають витрати, не передбачені в попередніх статтях кошторису виробництва. По кожній з статей інших витрат необхідно обгрунтувати величину відповідних видатків з існуючим нормам або досвідченим даним.

Розроблена кошторис витрат на виробництво повинна також відповідати запланованому обсягу реалізації товарів і послуг. При необхідності допускається коригування планованих витрат з урахуванням зміни нормативу складських запасів готової продукції, незавершеного виробництва, матеріальних запасів, витрат майбутніх періодів і т.п.

Зведений метод складання кошторису витрат на виробництво передбачає попередню розробку та зведення в єдину систему загальних витрат по цехах основного і обслуговуючого виробництва. У цехову кошторис витрат включаються дві групи витрат:

1) прямі витрати даного цеху на матеріальні ресурси і комплектуючі деталі, основна та додаткова заробітна плата, нарахування на зарплату, амортизаційні відрахування та інші грошові витрати;

2) комплексні витрати на послуги інших цехів, а також цехові витрати тощо

Розробку цехових кошторисів витрат на виробництво продукції рекомендується починати з заготівельних підрозділів підприємства, потім допоміжних цехів, а після них слід переходити до механообробні і складальним цехам. Зведений кошторис витрат по підприємству складається шляхом підсумовування цехових кошторисів витрат з наступним виключенням із загальної суми внутрішнього обороту і коректуванням наявних виробничих запасів.

Розглянемо для прикладу більш докладно послідовність складання на підприємствах машинобудування кошторису витрат на утримання устаткування, загальновиробничих витрат і загальногосподарських витрат.

Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання включає наступні статті витрат:

1) утримання машин, обладнання та транспортних засобів;

2) витрати на ремонт основних засобів;

3) експлуатація машин і обладнання;

4) внутрішньогосподарської переміщення вантажів;

5) орендна плата за машини та обладнання;

6) знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;

7) інші витрати;

8) всього за кошторисом.

Загальна сума витрат на утримання устаткування і цехових витрат складає кошторис загальновиробничих або загальноцехового витрат. До кошторису цехових витрат входять статті витрат на утримання апарату управління цехом, амортизацію будівель і споруд, оренду виробничих приміщень, утримання і ремонт будівель, охорону праці, наукові дослідження і винахідництво, знос малоцінних предметів та інші цехові витрати.

Кошторис загальногосподарських або загальнозаводських витрат розробляється на вітчизняних підприємствах за наступними статтями витрат:

1) витрати на утримання апарату управління;

2) службові відрядження і переміщення;

3) утримання пожежної, воєнізованої та сторожової охорони:

4) амортизація основних засобів загальногосподарського призначення;

5) витрати на ремонт основних засобів;

6) утримання будинків, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення;

7) виробництво випробувань, проведення досліджень та утримання загальногосподарських лабораторій;

8) охорона праці;

9) підготовка кадрів;

10) орендна плата за приміщення загальногосподарського призначення;

11) податки, збори та інші обов'язкові відрахування;

12) втрати від простоїв за зовнішніми причинами;

13) інформаційні, аудиторські та консультаційні послуги;

14) нестачі та втрати матеріальних цінностей на складах підприємства;

15) інші витрати;

16) всього за кошторисом.

калькуляційного методу розробки кошторису витрат на виробництво продукції заснований на використанні виконаних розрахунків або калькуляцій собівартості усіх без винятку видів продукції, робіт або послуг, запланованих у річній виробничій програмі підприємства, а також залишків незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів. На основі наявних розрахунків собівартості окремих виробів з урахуванням річних обсягів виробництва розробляється шахова відомість, що містить всі економічні елементи і калькуляційні статті витрат (табл. 7.4). У рядках 1 - 12 дані статті витрат основного виробництва, а в графах 2-9 розкрито елементи витрат на основну програму з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва і інших планованих витрат. Затрати допоміжних цехів (виробництв) наведені в рядку 13 та графі 10.

Після складання шахової таблиці витрат розробляється уточнена загальна, або зведена, кошторис витрат, планованих підприємством на майбутній період (табл. 7.5). Для отримання повної собівартості готової продукції з загального кошторису виключаються витрати на роботи та послуги, не пов'язані з виробництвом валової продукції, а також додаються позавиробничі витрати і враховується зміна витрат майбутніх періодів [26. С. 219].

Собівартість валової продукції при однопродуктовом виробництві може служити основою для уточнення витрат на виготовлення одного виробу за формулою

 

 

де N _r - річний обсяг виробництва товарів.

Крім розглянутих методів визначення собівартості продукції, широку популярність і застосування на вітчизняних підприємствах і зарубіжних фірмах мають також позамовному і попроцессная калькуляція витрат.

позамовному метод розрахунку передбачає визначення витрат на виробництво продукції за окремими замовленнями, виконуваних робіт, планованим підрядів і т . д. Для кожного замовлення або підряду складається своя відомість калькуляції витрат, в якій містяться прямі і накладні витрати, які відносять на даний вид робіт по мірі їх проходження за стадіями виробництва.

Прі попроцессной калькуляції виробничі витрати плануються по окремих підрозділах, стадій виробництва або виробничим процесам. Повні витрати підсумовуються за основними статтями витрат, що включає вартість матеріальних і трудових ресурсів і величину загальногосподарських накладних витрат.

 

 

Таблиця 7.5

Кошторис витрат на виробництво продукції, тис. руб.

 

 

Собівартість одиниці продукції при позамовному і попроцессном методі розрахунку визначається діленням повних витрат на виконання відповідного замовлення або процесу на кількість такого товару або робіт. Дані методи планування собівартості продукції можуть застосовуватися на підприємствах одночасно в різних підрозділах. Правильне планування витрат виробництва на одиницю продукції служить в умовах ринку не тільки основою аналізу витрат і управління вартістю продукції, але і створює планово-економічну базу для формування ринкових цін на всі товари і послуги.