paragononstate.com

Мережеві моделі можуть бути широко використані на всіх вітчизняних підприємствах при розробці як довгострокових, так і поточних планів. Мережеве планування дозволяє не тільки визначати потреба різних виробничих ресурсів у майбутньому, а й координувати їх раціональний витрата в сьогоденні. За допомогою мережевих графіків можна поєднати в єдину систему всі матеріальні, трудові, фінансові та багато інших ресурси та засоби виробництва і в ідеальних (планованих), і в реальних (існуючих) економічних умовах.

Створення систем сітьового планування та управління економічною діяльністю на наших підприємствах передбачає перш за все визначення структури і функцій планових органів, обгрунтування мети і вибір об'єкта планування, побудова мережевої моделі проекту, встановлення порядку функціонування моделі на стадіях вихідного планування та оперативного управління проектом. Залежно від конкретних умов основні керівні та виконавські функції в процесі розробки мережних моделей можуть виконувати керівники планових служб підприємства всіх рівнів та економісти-менеджери різних категорій. Фахівці-плановики безпосередньо забезпечують розробку мережевих планів і здійснюють контроль за ходом їх виконання. Керівники проекту або відповідальні виконавці призначаються зазвичай зі складу відповідних планових підрозділів підприємства.

У всіх системах мережного планування основним об'єктом моделювання служать різноманітні комплекси майбутніх робіт, наприклад маркетингові дослідження, проектні розробки, освоєння виробництва нових товарів та інші планові заходи. Зміст і строки виконання комплексу запланованих робіт можуть бути самими різними - від простих розрахунково-технічних, що включають 10-15 операцій, до дуже складних будівельно-монтажних, що передбачають кілька тисяч заходів. Спільними властивостями всякої системи кожного такого комплексу робіт є можливість представлення їх у вигляді сукупності окремих процесів, необхідність застосування прогресивних технологічних методів, наявність спільних цілей у досягненні кінцевих результатів і т.п.

Найважливішими етапами сітьового планування найрізноманітніших виробничих систем чи інших економічних об'єктів є наступні:

1) розчленування комплексу робіт на окремі частини і їхнє закріплення за відповідальними виконавцями;

2) виявлення та опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети;

3) побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту планованих робіт;

4) зшивання приватних мереж і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;

5) обгрунтування або уточнення часу виконання кожної роботи в мережевому графіку.

Розчленування комплексу планованих робіт проводиться керівником проекту. У ході мережевого планування застосовуються два способи розподілу виконуваних робіт: горизонтальним поділом функцій між виконавцями і вертикальним побудовою схеми рівнів керівництва проектом. У першому випадку проста система або об'єкт поділяються на окремі процеси, частини або елементи, для чого може бути побудований укрупнений сітьовий графік. Потім кожен процес ділиться на операції, прийоми та інші розрахункові дії. На кожну складову комплексу робіт створюється свій мережевий графік. У другому випадку складний об'єкт, що проектується ділиться на окремі частини за допомогою побудови відомої ієрархічної структури відповідних рівнів управління проектом. Складання мережевих графіків на кожному рівні проводиться їх керівниками або відповідальними виконавцями. Кожен з них виконує в процесі мережевого планування наступні функції:

- складає первинний мережний графік на закріплену обсяг робіт;

- оцінює хід виконання закріплених за ним робіт і представляє необхідну інформацію своєму керівництву;

- бере участь спільно з працівниками виробничих підрозділів або функціональних органів у підготовці планових та управлінських рішень;

- виконує усі ухвалені рішення відповідним органом управління.

Первинні мережеві графіки, будуються на рівні відповідальних виконавців, повинні бути деталізованими до такої міри розчленування, щоб у них можна було відобразити як всю сукупність виконуваних робіт, так і всі існуючі взаємозв'язки між окремими роботами і подіями. Спочатку необхідно виявити, якими подіями буде характеризуватися доручену відповідальному виконавцю даний комплекс робіт. Кожна подія повинна встановлювати завершеність попередніх дій, наприклад: вибрана мета проекту, обгрунтовані способи проектування, розраховані показники конкурентоспроможності тощо Всі події і роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендується перераховувати у порядку їх виконання (табл. 4.1).

 

 

 

Таблиця 4.1

Перелік виконуваних проектних робіт

Зшивання мережевого графіка проводиться відповідальним виконавцем на основі наведеного в табл. 4.1 переліку виконуваних робіт. Побудова мережі можна починати як від вихідного події, поступово наближаючись до завершального, так і навпаки - від кінцевого до початкового. У лівій стороні мережі слід розташовувати оригінал (нульове) подія, а в правій - завершальне (рис. 4.3). Подія позначається гуртком із зазначенням його номера, а робота - стрілкою. Над стрілкою проставляється тривалість роботи.

 

 

При побудові мережевих графіків типу «вершина-подія» необхідно дотримуватися наступних правил:

- кожна робота повинна бути укладена між двома подіями і мати свій власний код; наприклад, на графіку проведення маркетингових досліджень позначено кодом 1-2;

- в мережі не повинно бути тупикових подій більше числа завершальних, оскільки їх наявність вказує або на неточність побудови графіка, або на неможливість використання результатів попередньої роботи;

- у мережному графіку також не повинно бути початкових подій більше одного, так як це свідчить про неможливість його здійснення;

- в мережі не слід допускати замкнутих контурів, коли з'єднуються подальше подія з попереднім;

- в мережевій моделі не допускається зображення зв'язку між суміжними подіями двома або великою кількістю робіт.

Після складання і перевірки первинних сіткових графіків, що розробляються кожним виконавцем для свого комплексу робіт, проводиться зшивання приватних мереж та їх об'єднання в зведену модель. Побудований з використанням наведених правил зведеного мережевий графік буде забезпечувати досягнення поставлених перед виконавцями планових цілей. У процесі розробки нескладних мережевих моделей типу «вершина-подія», і «вершина-робота» може бути застосований ручний спосіб складання графіків. При проектуванні складних виробничих систем доцільно використовувати комп'ютерну техніку для виконання розрахунково-графічних робіт.

Завершальним етапом мережевого планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. У детермінованих моделях тривалість робіт вважається незмінною. У реальних умовах час виконання різноманітних робіт залежить від великої кількості як внутрішніх, так і зовнішніх чинників і тому вважається випадковою величиною. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно в першу чергу користуватися відповідними нормативами або нормами трудових витрат [10]. А при відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх процесів і робіт може бути встановлена різними методами, у тому числі й із застосуванням експертних оцінок.

На стадії стратегічного планування для визначення тривалості робіт, що містяться в мережевих моделях, можуть бути використані такі методи.

По чинним нормам, за допомогою яких може бути найбільш точно доведена на кожному підприємстві тривалість самих різних трудових, технологічних і виробничих процесів.

По досягнутої продуктивності праці, на основі якої можна встановити тривалість раніше виконувалися робіт на різних типах технологічного обладнання.

По експертними оцінками, які звичайно застосовуються для визначення тривалості знову проектованих оригінальних робіт. При встановленні експертних оцінок необхідно дотримуватися ряду вимог:

- оцінку тривалості планованого процесу повинні виробляти найбільш досвідчені спеціалісти-експерти, керівники або відповідальні виконавці робіт;

- при виборі оцінки необхідно максимально використовувати наявні на виробництві довідково нормативні-матеріали ;

- отриману оцінку слід розглядати як часовий орієнтир або можливий варіант тривалості робіт;

- встановлені оцінки на стадії розробки мережних графіків необхідно коригувати у ході їх виконання при зміні проектних умов.

В процесі мережевого планування експертні оцінки тривалості майбутніх робіт зазвичай встановлюються відповідальними виконавцями. По кожній роботі, як правило, дається декілька оцінок часу: мінімальна, максимальна і найбільш вірогідна. Якщо визначати тривалість робіт тільки по одній оцінці часу, то вона може виявитися далекою від реальності і призвести до порушення всього ходу робіт з мережевого графіку. Оцінка тривалості робіт виражається у людино-годинах, людино-днях або інших одиницях часу. Мінімальний час - це найменшу з можливих робочий час виконання проектованих процесів. Імовірність здійснення роботи за такий час часто буває невелика. Максимальний час - це найбільший час виконання роботи з урахуванням ризику і вкрай невдалого збігу як внутрішніх факторів, так і зовнішніх обставин. Найбільш ймовірний час - це можливе або близьке до реальних умов виконання процесів робочий час.

Отримана найвірогідніша оцінка часу не може бути прийнята в якості нормативного показника очікуваного часу виконання кожної роботи, тому що в більшості випадків ця оцінка є суб'єктивною і під чому залежить від досвіду відповідального виконавця робіт. Тому для визначення очікуваного часу виконання кожної роботи експертні оцінки піддаються статистичній обробці. При допущенні, що ймовірність тривалості будь-якої роботи відповідає закону нормального розподілу, очікуваний час її виконання можна розрахувати за наступною формулою:

 

 

Тривалість очікуваного часу при допустимій помилку, що не перевищує 1%, може побут розрахована і за двома оцінками:

 

 

Розраховані за формулами (4.1 та 4.2) усереднені значення тривалості робіт дозволяють розглядати ймовірнісну модель мережевого графіка як детермінованою. Знайдені середні значення тривалості очікуваного часу виконання робіт необхідно відображати на мережевому графіку (ріс.4.3) або в таблиці вихідних даних (табл. 4.1). На їх основі здійснюється подальший розрахунок найважливіших параметрів мережевого графіка.