В плановій діяльності підприємств знаходять широке застосування різні нормативи і норми. Вони дозволяють на точної економічної і математичної основі встановлювати оптимальні значення витрачаються обмежених ресурсів, науково обгрунтовані і ефективні співвідношення між окремими видами ресурсів, основними елементами процесу праці і всіма ланками виробничо-господарської системи підприємства або фірми. Особливе значення планові нормативи набувають в сучасних ринкових відносинах, механізм яких базується на рівновазі попиту і пропозиції і відкриває вільний доступ до всіх видів ресурсів і товарів. В умовах ринку скорочення витрати ресурсів, зниження трудових, матеріальних та інших витрат на виробництво продукції та виконання послуг стає необхідним економічним вимогою планування, організації та управління виробництвом. На ринку товарів при інших рівних умовах виграє такий виробник, який найбільш економно використовує обмежені ресурси та досягає їх мінімальної витрати на одиницю продукції, що випускається.
Комплексними планово-економічними показниками, що характеризують механізм рівноваги між ринковим попитом, цінами і пропозицією на продукцію, роботи і послуги, а також взаємодію між витратами та результатами, служать різноманітні норми і нормативи, визначають рівень вільних ринкових цін і тарифів, величину витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших економічних ресурсів на виробництво товарів. Всі різноманітні планово-економічні нормативи можуть бути об'єднані в загальну систему, що складається з ряду нормативних підсистем, згрупованих за певними ознаками. Угрупування окремих нормативів за деякими виробничо-технічним, планово-економічним та іншими ознаками називається класифікацією. Вона являє собою об'єднання розрізнених нормативів у загальні класи і підкласи, системи і підсистеми, групи і підгрупи, види та різновиди та інші комплекси або типи відповідно до їх цільового призначення, сферою застосування, методами отримання та багатьма іншими ознаками.
Відповідно до існуючих в ринкових умовах економічними процесами і механізмами, поняттями і визначеннями всі різноманітні нормативні матеріали, що застосовуються в процесі планування, доцільно підрозділяти на два основні класи: норми і нормативи. Обидва цих класу утворюють систему планових нормативів, які можна об'єднати в окремі групи за наступними класифікаційними ознаками.
1. За видами ресурсів необхідно розрізняти нормативи і норми, що регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці , робочої сили на виготовлення одиниці продукції, виконання роботи або надання послуги. За цією ознакою розрізняють також нормативи або коефіцієнти використання різних виробничих ресурсів на фірмах і підприємствах.
2. За стадіями виробництва слід мати нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, а також незавершеного виробництва, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та готової продукції, величина і динаміка яких характеризують процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари, роботи та послуги.
3. За виконуваних функцій нормативи можуть бути віднесені до планових, економічних, технічних, організаційних, соціальних, трудових, екологічних, управлінським, правових та ін
Норми і нормативи на підприємствах є основою виконання таких найважливіших планових функцій, як визначення обсягів і термінів виготовлення продукції, обгрунтування витрат і результатів, облік і контроль витрачання виробничих ресурсів і т.п.
Організаційні функції норм найбільш повно проявляються у встановленні оптимальних пропорцій між окремими елементами процесу праці та ланками всього виробництва, в доцільною координації як в часі, так і в просторі всіх матеріальних і трудових ресурсів, а також в обгрунтуванні структури і чисельності персоналу всіх категорій і його раціональної розстановки по робочих місцях. Найважливіші організаційні функції виконують нормативи, що встановлюють тривалість виробничого циклу, розміри партій запуску-випуску виробів, величини нормальних заділів або запасів заготовок, періодичність запуску партії деталей, значення випередження і ін
Стосовно первинній ланці виробництва, яким є робоче місце, деякі норми не тільки характеризують величину необхідних виробничих ресурсів, але й встановлюють різним категоріям персоналу конкретний порядок здійснення управлінських або виконавських функцій. На всіх інших рівнях виробництва значення управлінських функцій норм і нормативів розширюється відповідно від поточного регулювання ходу окремих технологічних процесів до оперативного керівництва всіма сукупними виробничими процесами.
В умовах ринку особливу роль виконують економічні, фінансові, правові та інші нормативи, що регулюють механізм взаємодії таких показників, як облікова ставка Центрального банку Росії за кредит, ставки податків, рух фінансових потоків між підприємствами та банками, федеральним і місцевим бюджетом, різними фондами та податковими службами.
Соціальні нормативи сприяють регулювання як внутрішніх, так і зовнішніх взаємин персоналу на підприємстві та за його межами. Наприклад, існуючий норматив мінімальної заробітної плати визначає не тільки встановлювану державою ціну робочої сили, а й величину інших доходів працівників та рівень життя людей.
4. За часом дії нормативи бувають перспективні, річні та поточні, умовно-постійні і тимчасові, разові і сезонні. Всі календарно-планові нормативи застосовуються на відповідних етапах внутрішньовиробничого планування, вони мають різну ступінь точності і відповідно рівень обгрунтування застосовуваних планових рішень. Найбільшу ступінь обгрунтованості як витрат ресурсів, так і результатів дають поточні нормативи, найменшу - перспективні. Однак не тільки поточне, але і стратегічне планування повинне грунтуватися на використанні належної нормативної бази. Чим точніше вихідні планові нормативи, тим вище і кінцевий результат усякого планування.
5. За сферою розповсюдження виділяють нормативи міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничих, а також міжнародні, республіканські, федеральні, регіональні, муніципальні або місцеві та ін Область застосування кожного з них обмежується національними, галузевими та регіональними закономірностями або особливостями розвитку макроекономічних і мікроекономічних процесів в країнах, регіонах, на підприємствах (фірмах).
6. За методам встановлення розрізняють нормативи науково обгрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, аналітично-дослідницькі, звітно-статистичні та ін Сутність науково обгрунтованих норм полягає у їх відповідності оптимальним значенням витрат ресурсів для конкретних умов виробництва з урахуванням діючої системи обмежень. При виборі науково обгрунтованих значень норм можливі два варіанти прийняття оптимальних рішень. Перший полягає в мінімізації витрат при досягненні заданого результату; другий полягає в максимізації результатів при заданих витратах (ресурсах). Розрахунково-аналітичні норми розробляються на основі аналізу техніки, технології та організації виробництва в заданих або запроектованих умовах. Застосування таких норм забезпечує раціональне використання обмежених ресурсів на кожному робочому місці. Дослідно-експериментальний норми встановлюються на основі досвідчених чи експериментальних даних, отриманих в реально існуючих умовах виробництва. Аналітично-дослідницькі - розробляються на основі аналізу та дослідження діючих технологічних процесів і подальшого встановлення теоретичних або емпіричних залежностей між основними факторами виробництва і величиною витрачання ресурсів. Звітно-статистичні - зазвичай встановлюються за даними оперативної, бухгалтерської або статистичної звітності підприємств і фірм. Їх значення, як правило, не відображають наявних можливостей зниження витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції, що значно обмежує сферу їх застосування в процесі внутрішньовиробничого планування.
7. За формою вираження своїх значень розрізняють табличні, графічні та аналітичні нормативи. Табличні та графічні використовують зазвичай при встановленні розрахунково-аналітичних та інших норм ручним способом. Аналітичні висловлюються, як правило, у вигляді емпіричних залежностей і застосовуються при встановленні норм за допомогою комп'ютерної техніки. Вони дають можливість істотно зменшити вихідну нормативну інформацію і тому отримують останнім часом все більшого поширення на підприємствах. Аналітичні нормативи служать базою впровадження автоматизованих систем планових розрахунків.
8. За ступенем деталізації нормативи поділяються на індивідуальні та групові, диференційовані і укрупнені, приватні і загальні, специфіковані і зведені. Індивідуальні, приватні та диференційовані норми розробляються відповідно до конкретних матеріалів, виробів та процесів. Групові, загальні та укрупнені норми встановлюються на однорідні роботи або однотипні процеси без деталізованих розрахунків окремих елементів. Чим вище ступінь укрупнення, тим нижче точність норм. Тому необхідно більш широко використовувати при плануванні диференційовані нормативи і норми, що враховують величину витрат ресурсів на конкретні процеси, обумовлені діючими методами їх виконання.
9. За чисельним значенням норми можуть бути оптимальні, допустимі, максимальні, мінімальні, середні. Використання в процесі планування більш точних вихідних нормативів, якими зазвичай є їх оптимальні або середні величини, дозволяє наблизити розрахункові (планові) показники до реальних (фактичним) або зменшити ступінь їх відхилення при внутрішньофірмового планування різних видів діяльності.
10. За цільовим призначенням нормативи бувають витратні і технічні, оцінні та техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові і т.п. Витратні норми визначають величину витрат ресурсів, оціночні - ефективність їх використання, оперативні - тривалість і порядок руху ресурсів у процесі виробництва продукції.
Розглянуті десять основних ознак класифікації норм дозволяють, як того вимагає ринок, об'єднати в єдину систему всі існуючі різноманітні нормативи і норми. Єдність і цілісність системи планово-економічних нормативів є основою вільних ринкових відносин. Саме чинні нормативи витрачання різних виробничих ресурсів повинні головним чином визначати в умовах ринку той економічний інтерес підприємств та їх кінцевий результат, який дозволяє правильно планувати види й обсяги продукції, що випускається, а також допустимий витрата ресурсів і величину одержуваних доходів.