Вільні ринкові відносини базуються на взаємодії сучасних законів і нормативів, необхідних планових вимог і показників, що враховують інтереси виробників і споживачів товарів. Будь-який з фундаментальних питань ринкової економіки (типу: що виробляти? Скільки випускати? Коли поставляти? Та ін) може бути найбільш успішно вирішено за допомогою системи планово-економічних нормативів і норм, які націлюються будь-яке виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг на задоволення потреб людей і отримання високого кінцевого результату виробничо-фінансової діяльності.
Високі кінцеві результати виробництва повинні забезпечуватися на всіх етапах маркетингу, планування, організації, менеджменту, продажу, інвестування та інших видів діяльності підприємства, пов'язаних між собою єдиною системою планів і норм. У ринкових відносинах внутрішньовиробничого, чи внутрішньофірмові, планування стає тому пріоритетною сферою науково-практичної, виробничо-господарської і фінансово-економічної діяльності. Воно дозволяє без особливих витрат ресурсів скласти необхідний план-прогноз виконання різних робіт ще на ранній стадії розробки майбутнього інноваційного проекту. На завершальних етапах проектування різноманітних видів діяльності, виробництва продукції чи робіт планування служить основою встановлення уточнених кінцевих результатів і витрат, вибору оптимальних організаційно-управлінських рекомендацій, прийняття обгрунтованих економічних рішень про доцільність застосування будь-якого інвестиційного проекту в конкретних умовах виробництва. Точність і обгрунтованість прийнятих на всіх рівнях управління рішень багато в чому залежить від якості використовуваних на різних етапах планування економічних нормативів і норм.
У сучасній планово-економічній літературі єдиного загальновизнаного поняття про нормативи і норми стосовно до умов ринку поки не існує. Для формування наукового визначення категорії норм і нормативів розглянемо докладніше найбільш відомі точки зору про цих економічних показниках.
Як наголошується в вітчизняному енциклопедичному словнику, термін «норма», в перекладі з латинської, означає керівне початок, правило, зразок, визнаний обов'язковим порядок, встановлену міру, середню величину чого-небудь. А «норматив» - це розрахункова величина витрат робочого часу, матеріальних і грошових ресурсів, що застосовуються в нормуванні праці, плануванні виробництва і господарської діяльності підприємств [56. С. 913].
В існуючих методичних рекомендаціях зі створення системи норм і нормативів стверджується, що норми - це планові техніко-економічні показники, що характеризують питомі величини витрати матеріальних, трудових , фінансових ресурсів або граничні тимчасові величини, які затверджуються у встановленому порядку і розраховуються на основі аналізу розвитку науково-технічних досягнень у планованому періоді, і що забезпечують високу якість виробленої продукції (виконуваних робіт) та економне використання ресурсів. нормативи тут називаються величини, що використовуються при розрахунку норм, або поелементні складові норм, а також коефіцієнти, що характеризують ступінь використання знарядь або предметів праці [39. С. 20].
В Основних положеннях по нормуванню витрати матеріалів у виробництві під нормами прийнято розуміти максимально допустимий планова кількість сировини, матеріалів на виготовлення одиниці продукції (роботи) встановленої якості в планованих умовах виробництва, а під нормативами - поелементні складові норми, які характеризують питома витрата сировини або матеріалів на одиницю маси, площі, об'єму або довжини при виконанні виробничих процесів, а також розміри технологічних відходів і втрат сировини і матеріалів [45. С. 3].
У сучасної навчальної економічній літературі також поки не склалися єдині однозначні поняття про норми і нормативи. В одних підручниках під нормами розуміються максимально допустимі величини абсолютного витрат сировини, матеріалів, палива, енергії та інших ресурсів на виробництво одиниці продукції даного виду або виконання певної роботи встановленої якості у відповідному плановому періоді. А під нормативами - розрахункові величини витрат робочого часу, матеріальних і грошових ресурсів, застосовувані в нормуванні, плануванні та управлінні виробничо-господарською діяльністю підприємств [44. С. 37]. В інших - нормою вважається гранично допустима в заданих виробничих умовах величина абсолютного витрати різних ресурсів на одиницю продукції (роботи), а нормативами - відносні показники використання знарядь праці, витрат живої праці і предметів праці залежно від умов виробництва [26. С. 23].
У науковій економічній літературі нормами вважаються ті ж абсолютні значення максимально допустимого витрати виробничих ресурсів на виготовлення одиниці продукції, а нормативами - відносні показники їх використання [21. С. 135].
Таким чином, в наведених визначеннях відсутні не тільки єдині наукові поняття, а й чіткі відмітні ознаки норм і нормативів. Всі так звані індивідуальні їхні риси (наприклад, абсолютні та відносні, вихідні та розрахункові, граничні або максимальні та ін) є не окремими або специфічними рисами тих чи інших нормативних показників, а загальними ознаками різноманітних норм і нормативів. На підтвердження цього можна помітити, що розрахункові значення норм і нормативів одночасно можуть бути як абсолютними, так і відносними величинами, а більшість вихідних нормативів і норм були коли-то отримані розрахунковим способом. Так, при плануванні трудових витрат вихідними найчастіше служать загальномашинобудівні нормативи часу, а похідними - розрахункові норми часу. При встановленні планових показників матеріальних витрат, навпаки, галузева норма витрати різних видів сировини є основою для отримання внутрішньофірмового нормативу оборотних коштів і т.п. Отже, широко застосовувалися раніше в теорії та практиці внутрішньогосподарського планування поняття та визначення нормативів і норм, необхідно привести у повну відповідність з діючими в умовах ринкових відносин новими економічними законами, механізмами, категоріями та іншими сучасними положеннями та вимогами.
На основі проведеного аналізу теорії та практики внутрішньофірмового планування представляється можливим дати наступні уточнення визначення нормативів і норм стосовно до умов і вимог ринкової економіки, а також визначити їхнє цільове призначення і сферу застосування в сучасному виробництві. З наукових позицій всяк норматив являє собою єдину, середньозважену величину витрат економічних ресурсів, що склалася в діючих ринкових умовах і забезпечує ефективне їх використання. Іншими словами, норматив - це еталон витрати різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, значення якого повинно відповідати досягнутому рівню розвитку ринкових відносин при повній мірі використання техніки, передової технології, прогресивної організації виробництва і необхідної кваліфікації персоналу. Це значить, що нормативи повинні відображати оптимальні або ефективні умови розвитку вітчизняного виробництва і передові методи виконання роботи. Вони служать свого роду мірилом, з яким порівнюються планові і дійсні витрати. Відповідно до цього нормативи повинні забезпечувати високу або досягнуту ступінь ефективності виробництва, як правило, не нижче встановленого ринком нормального або необхідного рівня перевищення результатів над витратами. Будь-який норматив як єдина планова величина може бути застосований на рівні підприємства, галузі і на більш високому щаблі господарювання. Діючі планові нормативи тому визначають не тільки величину витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції або роботи, але й рівень ефективності розвитку як окремого підприємства, так і всієї ринкової системи небудь країни в цілому.
Сформована на ринку величина нормативу з точки зору планування характеризує кінцевий результат виробництва, а величина норми - витрати економічних ресурсів на його здійснення в заданих умовах. Отже, норма - це науково обгрунтована величина витрат тих чи інших економічних ресурсів в конкретних виробничо-технічних умовах. Норма встановлює індивідуальне значення (величину) витрати ресурсів на одиницю продукції у певних умовах підприємства, його підрозділу або іншого рівня. Пропоноване нами розуміння норм і нормативів буде служити важливим планово-економічним орієнтиром у досягненні високих кінцевих результатів і зниження витрат на кожному робочому місці, підрозділі, підприємстві або фірмі, а також в цілому по всьому комплексу промисловості або народного господарства.
Таким чином , зі сказаного випливає загальний висновок про те, що нормативи - це фундаментальна економічна категорія, яка має своє конкретне наукове і практичний зміст і форму прояву, наприклад, трудові або матеріальні витрати на одиницю продукції: хв / шт ., ч / шт. або кг / шт., т / шт. і т.д. Нормативи - це загальна міра споживання і використання різних економічних (виробничих) ресурсів. З їх допомогою встановлюються і регламентуються найважливіші показники планової, організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничих процесів, їх тривалість і повторюваність. Вони служать мірилом ефективності роботи підприємства, свого роду стандартом розвитку техніки, технології та організації виробництва, рівнем якості і конкурентоспроможності продукції, критерієм оптимальності економічної діяльності. Всі нормативи формуються до початку процесів планування та організації виробництва, їх чисельна величина повинна бути науково обгрунтованою, висловлювати усереднений, суспільно нормальний або економічно доцільний для певних виробничих умов рівень витрат планованих ресурсів незалежно від галузевої приналежності підприємств і форм їх власності. Нормативи є уніфікованою, міжгалузевої або загальної величиною тривалого застосування і повинні забезпечувати повну відповідність розвитку запланованих об'єктів з урахуванням плинних на майбутній період як внутрішніх, так і зовнішніх умов економічної діяльності всіх фірм і підприємств.
Норми, на відміну від нормативів, мають конкретне галузеве, внутрішньогосподарської або Внутріфірмове призначення. Вони створюються для відповідних локальних умов робочого місця або певного типу виробництва і повинні відображати як загальні закономірності, так і специфічні особливості розвитку підприємства та зміни витрат економічних ресурсів при допустимих обмежень у плановані терміни їхнього використання. Норми розробляються звичайно на короткостроковий, заздалегідь встановлений період їх застосування в заданих галузевих або корпоративних умовах з урахуванням взаємодії конкретних виробничо-технічних, організаційно-економічних, соціально-трудових та багатьох інших факторів. Усі застосовувані норми повинні завжди відповідати тим умовам, для яких вони були розроблені і призначені, і переглядатися відповідно до зміни нормоутворюючих виробничих факторів. За своїм значенням норми і нормативи можуть бути абсолютними і відносними, загальними і приватними, плановими і фактичними, перспективними і поточними, макроекономічними та мікроекономічними, кількісними та якісними і т.д.
З практичних позицій всякі нормативи і норми є вихідними величинами і показниками, що застосовуються при плануванні й оцінці різних видів діяльності, виконуваних робіт і послуг. Вони утворюють цілу систему планових, економічних, фінансових та інших норм і нормативів і складають нормативну базу планування, класифікуються за різними ознаками. Таким чином, між нормативами та нормами існують певні ознаки подібності та відмінності. Значення норм і нормативів можуть збігатися на конкретні роботи, у деяких виробничих умовах. У більшості ж випадків норма є функцією від нормативів. Термін дії тієї чи іншої норми на підприємствах і фірмах не повинен перевищувати періоду, протягом якого значення нормативних факторів знаходяться в допустимих межах. На тих підприємствах, де це положення дотримується як закон ринкових відносин, досягаються високі результати економічної діяльності, раціонально використовуються всі наявні виробничі ресурси, забезпечується конкурентоспроможність виробництва продукції і послуг. (Більш детальні економічні характеристики найважливіших планових норм і показників будуть розкриті при розгляді системи трудових і матеріальних нормативів.)