Планування служить початком будь-якої цілеспрямованої економічної діяльності людини як колективної, або корпоративної, в процесі виробництва і споживання матеріальних благ, так і особистого, або індивідуального, у ході ведення свого домашнього господарства і власного бізнесу. Внутріфірмове планування є найважливішою складовою частиною сучасної економічної науки, що досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини. Внутріфірмове планування - це взаємозалежна наукова та практична діяльність людей, предметом вивчення якої виступає система вільних ринкових відносин між працею і капіталом в ході виробництва, розподілу та споживання матеріальних і духовних цінностей. Ринкове планування внутрішньофірмової, або виробничої, діяльності вивчає закони, принципи, положення та методи науково обгрунтованого вибору і раціонального використання економічних ресурсів на різних підприємствах, фірмах і організаціях.
Сучасне внутрігосподарського планування полягає в визначенні майбутнього бажаного стану всього підприємства, окремих виробничих систем, економічних показників чи інших кінцевих результатів і тих доцільних рішень, які необхідно здійснити, щоб вивести об'єкт або фірму з існуючого положення в нове передбачуване або плановане. Механізм внутрішньофірмового планування грунтується на взаємодії процесів мікроекономічного дослідження цього стану підприємства і моделювання прогнозованого рівня його розвитку в майбутньому. Тому в сам процес планування входять вибір цілей та встановлення необхідних шляхів їх досягнення. Спочатку на основі аналізу фактичних або вихідних даних визначається бажаний стан планованого об'єкту або системи, виражене в якісних або кількісних показниках і характеристики рівня його подальшого розвитку. На цій базі потім здійснюється проектування або безпосередня планування комплексу технічних, організаційних, економічних та інших заходів, за допомогою яких в подальшому буде забезпечуватися їх виконання на підприємстві (фірмі).
Процес планування проходить зазвичай кілька стадій, або етапів. У європейському бізнесі прийнято виділяти чотири основні етапи, або рівня, планування: розробка загальних цілей, визначення конкретних завдань, вибір основних шляхів і засобів їх досягнення, контроль за їх виконанням [68. С. 120]. Планування завжди спирається на фактичні, нормативні дані справжньої або навіть минулого періоду, але прагне встановити і контролювати процес розвитку підприємства в майбутньому і теперішньому часі. Ступінь обгрунтованості будь-яких планів багато в чому залежить від достовірності вихідних показників, що характеризують досягнутий рівень розвитку окремої фірми (підприємства). Оскільки кожне підприємство є лише невеликою частиною загальної ринкової системи або економіки країни в цілому, то для планування його діяльності необхідно мати як можна більше точних мікроекономічних та макроекономічних показників. У більшості випадків загальні показники ринку або основні макроекономічні чинники, допустимо темпи розвитку (зростання), можуть служити вихідними даними для планування внутрішньофірмової діяльності різних підприємств та їх підрозділів. Складність ринкового планування полягає в тому, що деякі макроекономічні процеси, наприклад кризи, страйки, взагалі не піддаються точному плануванню, а також багато мікроекономічні показники, що характеризують ринок в цілому, діяльність конкурентів, обсяги попиту та інші, не володіють високим ступенем достовірності й точності. Звідси випливає, що будь-яке Внутріфірмове планування в умовах ринкової економіки базується на неповних даних. Це передбачає не тільки необхідність контролю за виконанням планів, але і можливість коректування тих чи інших планових показників.
У сучасному вітчизняному виробництві планування внутрішньогосподарської діяльності підприємств служить основою таких найважливіших функцій менеджменту, як цілепокладання, організація, облік, контроль, регулювання та стимулювання. Очевидно, що ці функції визначають не тільки основний предмет планово-економічної діяльності фірм та інших підприємств, а й, головним чином, об'єкт внутрігосподарського планування. Основними об'єктами вивчення в курсі внутрішньофірмового планування виступають усі існуючі в нашій країні господарюючі суб'єкти, комерційні організації та юридичні особи, головною метою яких є отримання прибутку зі своєї виробничої діяльності.
Відповідно до чинного в даний час Цивільним кодексом Російської Федерації в залежності від прийнятої форми власності і ступеня участі працівників в управлінні виробництвом можна виділити наступні організаційно-правові форми підприємств: господарські товариства і товариства (повне товариство, товариство на вірі або командитне, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю), акціонерні товариства, дочірні і залежні товариства, виробничі кооперативи, державні та муніципальні унітарні підприємства [15]. У кожному з них існують не лише загальний предмет і єдина методологія планування, але і застосовуються своя власна система планово-економічних показників і методика їх розробки .
Методологія внутрішньофірмового ринкового планування охоплює сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів, економічних положень, сучасних вимог ринку і визнаних передовий практикою методів розробки планів. Методика планування характеризує склад застосовуваних на тому або іншому підприємстві методів, способів і прийомів обгрунтування конкретних планових показників, а також зміст, форму, структуру та порядок розробки внутрішньофірмового плану. Процес розробки комплексного плану соціально-економічного розвитку є для кожного підприємства досить складним і трудомістким предметом діяльності і тому має здійснюватися відповідно до прийнятої технологією планування. Вона регламентує порядок загальновизнаний, встановлені терміни, необхідний вміст, необхідну послідовність процедур складання різних розділів плану і обгрунтування його показників, а також регулює механізм взаємодії виробничих підрозділів, функціональних органів і планових служб у спільній повсякденній діяльності. Методологія, методика і технологія виконання планової діяльності на різних підприємствах і фірмах найбільш повною мірою визначають у цілому і предмет внутрішньофірмового планування [28. С. 65].
Загальним, чи підсумковим, предметом всякої планової діяльності на підприємствах усіх форм власності служать проекти планів. Вони мають різні назви: комплексний план соціально-економічного розвитку замовлення -наряд, техпромфінплан, бізнес-план, стандарт-план і ряд інших, які характеризують не тільки свій власний предмет, а й певний об'єкт і систему конкретних показників його подальшого розвитку. У ринковій економіці як конкретний предмета завершальній планової діяльності на тих чи інших підприємствах звичайно застосовуються різноманітні підсистеми планів, що містять показники за такими основними сферами або функцій, як маркетинг, проектування, закупівлі, виробництво, праця, продаж, фінанси і т.д. Кінцевим результатом планування є очікуваний економічний ефект, який визначає у загальному вигляді ступінь досягнення заданих планових показників, соціально-економічних чи інших цілей. Порівняння планованого і фактичного ефекту служить надійною основою для оцінки не тільки достовірності кінцевих практичних результатів, але і ступеня наукової розробленості застосовуваних методів планування, а також рівня розвитку всієї сучасної економічної теорії в цілому, і зокрема науки мікроекономіки, найважливішим представником якої виступає Внутріфірмове планування.
Мікроекономіка дозволяє на основі дослідження безлічі факторів пояснити економічну поведінку окремих людей або фірм, коли вони планують свій вибір виду діяльності або обмежених ресурсів для її здійснення. Мікроекономічний аналіз грунтується на тому припущенні, що людське поводження є передбачуваним у процесі виробничої діяльності. А. Маршалл писав, що до завдань економічної науки входить отримання знань для самої себе і вироблення керівництва до поведінки людей в практичному житті, перш за все у громадській або трудової діяльності [34. С. 100]. В економічній теорії зазвичай передбачається, що всі люди переслідують такі цілі, як прагнення отримати найбільше задоволення від придбання необхідних товарів або бажання максимізувати свій дохід від продажу робочої сили або інших ресурсів. Економічна теорія встановлює причинно-наслідкові зв'язку, які пояснюють спостережуваний результат. При аналізі економічних явищ робляться багато спрощення, щоб з'ясувати основні обмеження, при яких люди беруть правильні рішення.
По внутрішньофірмового планування, як і в мікроекономіці, обгрунтування прийнятих рішень і прогноз очікуваних результатів спираються на теоретичні положення і принципи, а також практичні дані і факти. Вони використовуються для пояснення спостережуваних економічних явищ з точки зору сукупності наукових положень і вимог. Наприклад, теоретичний аналіз економічної діяльності фірми починається з простого припущення, що вона буде прагнути до підвищення сукупного прибутку. Теорія планування використовує дане припущення, щоб обгрунтувати плани підприємства з вибору виду продукції, що випускається, набору необхідної робочої сили, закупівель матеріальних ресурсів для організації виробництва певної кількості товарів і отримання максимального обсягу прибутку. Внутріфірмове ринкове планування пояснює, яким чином фірми обгрунтовують плани свого виробництва в залежності від величини діючих цін на основні економічні ресурси - робочу силу, капітал і сировину, а також і від очікуваних цін на майбутню продукцію [50. С. 13].
У вивченні економічної поведінки виробників і споживачів знаходять своє застосування два взаємопов'язаних методу наукових досліджень. Перший називається індуктивним і припускає створення економічних теорій і принципів на основі збору та аналізу фактів. Другий - дедуктивний, або гіпотетичний, він означає формування нових економічних принципів, положень, починаючи з рівня теорії, яка потім за допомогою фактів підтверджується або спростовується. Індуктивний метод вивчення економічних процесів йде від фактів до теорії, від приватного до загального явища положенню. Дедуктивний, навпаки, йде від загального до конкретного, від теорії до фактів. У ринковому плануванні дедукція та індукція - не протистоять, а взаємодоповнюючі методи економічних досліджень. Сформульовані дедуктивним способом наукові гіпотези служать економістам-менеджерам орієнтиром під час збору та систематизації емпіричних даних. У свою чергу наукове узагальнення фактів, правильне уявлення про реальний світ є передумовою для формулювання нових змістовних економічних положень і принципів [32. С. 20].
Отже, сучасна економічна теорія і наукові методи дослідження, перш за все аналіз і синтез, дедукція та індукція, служать фундаментом внутрішньофірмового планування та перспективного прогнозування розвитку вітчизняних підприємств. Вони дозволяють пояснити необхідність відповідного зміни планованого обсягу випуску продукції, наприклад в залежності від збільшення вартості робочої сили або зменшення цін на матеріальні ресурси. Наукова значимість і практична корисність економічної теорії залежать від того, наскільки успішно вона дозволяє пояснювати і прогнозувати на підприємстві взаємопов'язані технологічні, виробничі, соціальні і фінансові проблеми і процеси. З цією метою будь-яка теорія перевіряється практикою. У результаті подібної перевірки ті чи інші економічні теорії нерідко модифікуються, вдосконалюються, а іноді від них навіть доводиться відмовлятися. Процес перевірки і вдосконалення існуючих теорій є необхідною умовою для розвитку всієї економічної науки та її важливої складової частини - теорії внутрішньофірмового планування.
Планова наукова та практична діяльність на вітчизняних підприємствах тісно пов'язана з широкими економічними цілями і діями і, природно, з багатьма навчальними дисциплінами як загально, так і спеціального циклу підготовки сучасних економістів-менеджерів. Це перш за все такі основні предмети навчального плану, як маркетинг, менеджмент, економіка підприємства, організація виробництва, нормування праці, технологія галузі, управління витратами, бухгалтерський облік, статистика та інші, що формують рівень кваліфікації молодих фахівців. Між ними та плануванням існує тісний багатостороння залежність. Приміром, маркетингову та планову діяльність практично неможливо відокремити одну від іншої в сучасному виробництві та підприємництві. Маркетинг, як процес передбачення, управління та задоволення попиту на товари, послуги та ідеї за допомогою обміну, розглядається в умовах ринку основою прийняття всіх інших планових, організаційних та управлінських рішень. Разом з тим, на думку Д.Р. Еванса, необхідно розуміти, що хоча концепція маркетингу і дозволяє аналізувати, максимізувати та задовольняти споживчий попит, вона є лише керівництвом до планування [72. С. 20]. У ході планування діяльності підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони в сфері виробництва, технології, персоналу, фінансів, збуту і т.д. Плани маркетингу і виробництва повинні пов'язувати цілі підприємства, вимоги споживачів, ресурсні можливості, вплив як зовнішньої, так і внутрішнього середовища, вплив конкуренції, державне регулювання і т.п.
У вільних ринкових відносинах Внутріфірмове планування все тісніше пов'язується з маркетингом і менеджментом. Майбутнє, за прогнозами вищих керівників американських фірм, швидше за все належить маркетингу і спробам захопити велику частку обмеженого ринку. Плановики змушені, як вчить сучасна школа маркетингу, «сходити зі своїх п'єдесталів в траншеї практики» [72]. На наш погляд, цей прогноз поки не відноситься до російським підприємствам, вкрай потребують висококваліфікованих вітчизняних фахівців у галузі маркетингу, планування і управління виробництвом майбутнього.