Основним завданням діяльності підприємства є виробництво необхідних споживачам товарів і послуг. Будь-яка виробнича діяльність в ринкових умовах ефективна лише у тому випадку, коли вартість зробленого кінцевого продукту буде більше вартості початкових ресурсів або чинників, витрачених на виробництво і збут. І основна мета підприємства полягає в максимізації цієї різниці. При цьому існують об'єктивні економічні критерії, задаючі оптимальні розміри випуску товарів і послуг при існуючих обмеженнях ресурсів, які повною мірою слід враховувати в процесі планування.
З економічної точки зору витрачання є вартістю усіх видів матеріалів, що витрачаються, і виконуваних послуг. Усі витрати ресурсів є альтернативними або поставленими витратами. Вони виступають головним обмеженням, з яким стикається кожне підприємство в ході реалізації своїх можливостей в максимізації планованих і фактичних прибутків. Альтернативні витрати використання ресурсів є застосуванням ресурсів в кращому з інших способів їх споживання. Альтернативні витрати прийнято називати економічними.
Собівартість продукції є важливим планово-економічним показником підприємства, узагальнювальним його витрати виробництва і реалізації продукції, виконання робіт або послуг. Вона є сумарною вартісною оцінкою використовуваних в процесі виготовлення і збуті товарів природних, виробничих, трудових, фінансових і інших ресурсів.
У загальному вигляді планову собівартість продукції можна виразити в наступному виді: Сп=Мз+Зо+Ос+Ао+Пр, де Сп - собівартість продукції, крб.; Мз - матеріальні витрати; Зо - витрати на оплату праці; Ос - відрахування на соціальні потреби; Ао - амортизація основних фондів; Пр - інші витрати.
Планова собівартість порівнюється з фактичною і виявляються відхилення і робляться висновки про економію або перевитрату засобів. Планування витрат впливає і на прибутку підприємства.