Вище ми розглядали норми витрат матеріальних ресурсів, що витрачаються безпосередньо на виготовлення одиниці того чи іншого виду продукції, наприклад, витрату сталі, міді й інших матеріалів на одну автомашину; бавовни, синтетичного волокна - на тонну пряжі і т. п. Вони називаються норм або коефіцієнтами прямих витрат.
Чітка організація матеріально-технічного постачання, планування і контролю використання матеріальних ресурсів, особливо у виробництвах з складною взаємодією різних частин, вимагає врахування не тільки прямих витрат ресурсів на одиницю продукції, а й видатків, побічно пов'язаних з виробництвом даного вироби. Це досягається розробкою норм чи коефіцієнтів комплексних витрат, які визначають загальний сумарний витрата певного виду ресурсів на всіх стадіях виробництва, на виготовлення одиниці кінцевої продукції. Прикладом такої комплексної норми може бути витрата палива на виробництво одного автомобіля. У цю комплексну норму включаються: витрата палива на автомобільному заводі, витрата палива на виробництво металу з урахуванням норми споживання металу в автомобільній промисловості, витрати палива в текстильній та інших галузях промисловості, що постачають автомобілістам свою продукцію, а також витрати палива в тих галузях, які забезпечують своєю продукцією всіх суміжників автомобільної промисловості. При встановленні комплексної норми витрати електроенергії потрібно знати не тільки прямі норми по кожному виду виробництв, але і коефіцієнти виходу придатного продукту по кожній стадії виробництва. Комплексні норми витрат істотно змінюються під впливом змін прямих норм на окремих стадіях виробництва і коефіцієнтів виходу на різних стадіях. Таким чином, комплексні норми представляють собою досить динамічні величини.