З метою найбільш економного витрачання матеріальних ресусов, планування їх використання, виявлення потреби підприємства в них і поліпшення організації матеріально-технічного постачання проводиться аналіз використання основних і допоміжних матеріалів, палива в поточному і в попередньому періодах.
Зазвичай цей аналіз починають з встановлення узагальнюючих показників, до числа яких відносяться наступні:
а) вага виробу на одиницю продукції або її корисного властивості (вага мотора на 1 л. с. потужності, вага вантажний автомашини на 1 т. вантажопідйомності і т. п.). Цей показник характеризує прогресивність конструкції випускається вироби;
б) коефіцієнт використання матеріалів (відношення ваги готової продукції до ваги матеріалів, що йдуть на її виготовлення). У деяких галузях промисловості цей показник замінюється виходом продукції з одиниці використаного сировини (наприклад, вихід цукру з тонни буряків). Даний показник характеризує раціональність процесу виробництва з точки зору ефективності використання матеріалів і величини відходів, що виходять в процесі виробництва;
в) витрата палива на одиницю продукції. На підприємствах, що виготовляють однотипні вироби, цей показник встановлюється у розрахунку на одиницю продукції, що випускається в натуральному вираженні (на 1 т. чавуну, вапна, на 1000 шт. Цегли і т. п.). На фабриках і заводах з широкою номенклатурою виробів він встановлюється не по всій номенклатурі продукції, а по виробах - представникам за укрупненою номенклатурі продукції. У багатьох випадках показники витрат сировини і палива встановлюються за окремими стадіями виробничого процесу (по переходах);
г) відношення фактичних витрат матеріалів до планового, яке характеризує дотримання встановлених норм; це відношення може бути розраховане за допомогою наступної формули:
де ІП - зведений індекс виконання норм витрати матеріалів;
рфі, рПі - питомі витрати матеріалів, відповідно фактичний і плановий, протягом аналізованого періоду на і-ту продукцію;
ВФ - фактичний випуск продукції і-го виду в тому ж періоді;
Цф - фактичні ціни на матеріали;
д) відсоток зниження норм витрати матеріалів, встановлених на аналізований період, порівняно з нормами, що діяли у минулому періоді. Цей показник характеризує прогресивність самих планових завдань по витраті матеріалів і динамічність норм їх використання. Він встановлюється як середньозважена величина з питомих норм витрат матеріальних ресурсів у базисному і аналізованому періодах з урахуванням цін на матеріали, які приймаються однаковими для обох періодів і кількості фактично випущеної в аналізованому періоді продукції. Метод розрахунку цього показника аналогічний попередньому;
е) питома вага відходів, що виникають у процесі виробництва, з виділенням зворотних і безповоротних відходів. Кількість зворотних відходів у свою чергу ділиться залежно від напрямку їх використання.
Всі перераховані вище показники визначаються в цілому по підприємству, об'єднанню і по окремих стадій виробництва. Вони розглядаються у зіставленні з аналогічними показниками за попередні періоди, з завданнями плану, з запроектованими нормами, а також у порівнянні з досягненнями аналогічних передових підприємств і кращих робочих бригад того ж підприємства.
Приступаючи до аналізу використання матеріалів, насамперед, визначають відносну їх економію або перевитрату. З цією метою підраховують, скільки матеріалів слід було витратити підприємству в умовах досягнутого фактично обсягу випуску і асортименту продукції при дотриманні планових норм, і порівнюють це кількість з фактичним витратою.
Плановий витрата перераховується у відповідності з фактичним випуском продукції тільки за основними матеріалами, технологічне паливо і тих видів допоміжних матеріалів, споживання яких безпосередньо пов'язане з виробництвом основної продукції підприємства. Витрата інших матеріалів не залежить безпосередньо від обсягу випуску продукції, а тому і не підлягає перерахунку.
Відносна економія або перевитрата матеріалів Ем визначаються за формулою:
де Вф - фактичний витрата матеріалів;
Рп-плановий витрата матеріалів;
Вп-план випуску продукції;
ВФ - фактичний випуск продукції.
Так як подібні обчислення по всіх видах продукції і по всій номенклатурі матеріалів занадто трудомісткі, то для спрощення вони нерідко виконуються у сумарному вираженні за вартістю витрачених матеріалів або з групової номенклатурі матеріалів, виходячи з випуску продукції в грошовому вираженні. У ряді випадків при необхідності проаналізувати використання найбільш дефіцитних або дорогих матеріалів вказаний перерахунок здійснюється по окремих їх видів.
Однак зведені показники створюють тільки вихідну базу для аналізу, так як вони дозволяють визначити лише загальні результати роботи та оцінити ступінь виконання норм. Зіставлення же даних про чистій вазі виробів і коефіцієнтів використання матеріалів показує, де слід шукати джерела економії. Більш точні дані про використання матеріалів отримують шляхом встановлення показників виходу продукції по переходах (вихід рідкого металу в ливарному цеху, вихід придатного металу в цілому по ливарному цеху, вага відходів при розкрої).
На підприємствах, де застосовується нормативний облік, є можливість значно поглибити аналіз використання матеріалів шляхом розгляду додаткових вимог на видачу матеріалів понад встановлені норми. Наявність таких документів саме по собі свідчить про перевитрату матеріалів, а причини зайвої витрати, зазначені у вимогах, підказують шляхи усунення перевитрати.
У разі значних розбіжностей фактичного питомої витрати матеріалів чи палива на різних ділянках виробництва або в різні періоди часу проводиться поглиблене вивчення причин цих відхилень. При цьому вивчають роботу передовиків виробництва, зіставляють показники роботи різних передових робітників, виявляють особливості використання матеріалів на передових, середніх і відстаючих ділянках.
Однією з причин порушення норм витрати матеріалів є перебої в системі матеріального постачання, порушення комплектності і термінів поставки матеріалів. Для уточнення дійсного положення у виконанні плану матеріально-технічного постачання перевіряють комплектність і своєчасність поставок. Комплектність постачання визначається наступним шляхом: підраховується загальна вартість матеріалів, які повинні бути отримані за планом, і вартість фактичних надходжень в межах планового асортименту. При цьому надпланові або позапланові надходження в обсяг фактичних поставок не зараховуються. Для перевірки дотримання планових термінів поставок з даних про надходження матеріалів виписують випадки запізнень із зазначенням, на скільки днів затримано дана поставка матеріалів.
Дотримання термінів постачань тісно пов'язане зі станом складських запасів. Для оцінки зміни запасів спеціально фіксують усі випадки, коли фактичний запас був нижче нормального рівня, і визначають причини кожного з цих випадків. Часто аналіз руху запасів може замінити перевірку дотримання планових термінів поставок, так як ці показники тісно пов'язані між собою.
Аналіз використання палива виявляє втрати тепла в мережі, дозволяє встановити, наскільки фактичний коефіцієнт корисної дії теплових агрегатів відповідає їх паспортними даними, і т. п.
До роботи з аналізу використання матеріалів залучаються конструктори, технологи, інженерно-технічні працівники цехів і робітники, які вносять багато цінних раціоналізаторських пропозицій щодо економії матеріалів і палива.
Виявлені в процесі аналізу резерви економії матеріалів визначають зміст розробки плану організаційних і технічних заходів, спрямованих на використання цих резервів.