Стратегічне планування розвитку підприємств передбачає обгрунтування необхідних капітальних вкладень або інвестицій на здійснення майбутніх проектів. У річних планах підприємства здійснюється безпосередня реалізація цих проектів. До складу капітальних вкладень входять грошові ресурси або інвестиційні кошти, пов'язані з придбанням, утриманням та розширенням основних виробничих фондів, нематеріальних активів, оборотних засобів та інших видів власності підприємств.

Капітальні вкладення або інвестиції на підприємстві плануються на здійснення наступних інноваційних проектів:

- виконання науково-дослідних, експериментальних, конструкторських, технологічних організаційних робіт;

- придбання, демонтаж, доставка, монтаж, налагодження та освоєння технологічного обладнання та обладнання виробничого процесу;

- освоєння виробництва продукції та доробка дослідних зразків вироби, виготовлення макетів і моделей, проектування предметів та засобів праці;

- будівництво та реконструкція будівель та споруд, створення або оренда виробничих площ і робочих місць, а також інших елементів основних фондів, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням проекту виробництва нових товарів;

- поповнення нормативу обігових коштів, викликаних впровадженням проектованих процесів або виробництвом продукції;

- запобігання негативних соціальних, економічних та інших наслідків, викликаних пропонованими проектами.

Таким чином, сумарну величину необхідних капітальних вкладень в технологічне обладнання можна визначити за наступною формулою

К _про = Ц _е ' К _з + Т _р + С _БМР + А _пл + З _ПнР + З _ПКР , (6.1)

де К _про - загальна сума капітальних вкладень; Ц _е - ринкова ціна одиниці обладнання; К _з - кількість необхідних одиниць обладнання; Т _р - транспортні витрати; С _БМР - вартість будівельно-монтажних робіт; А _пл - оренда (вартість) виробничої площі; З _ПнР - витрати на науково-дослідну роботу; З _ПКР - витрати на проектно-конструкторські роботи.

Подібні розрахункові залежності можуть бути складені по кожному підрозділу підприємства, виду виробничих ресурсів, сегменту ринку і т.п. Вони можуть бути використані для розрахунку необхідних капітальних вкладень і оцінки інвестиційних наслідків різноманітних планових рішень. Ці наслідки можна оцінювати для низки відповідних припущень, щодо майбутніх умов господарської діяльності.

Плани капітальних вкладень зазвичай розробляються на річні інвестиційні проекти, але можуть бути складені і на більш тривалі терміни.

Інвестиційні проекти можуть бути використані для оцінки різноманітності наслідків альтернативних засобів ресурсів, а також умов внутрішньої чи зовнішньої середовища. Вони можуть бути застосовані в довгостроковому плануванні таких показників діяльності підприємства, як прибуток на інвестиційний капітал, дивіденди на акцію, прибуток на одиницю проданої продукції, загальний дохід на акцію, частка продажів на ринку і т.д.

Планування капіталовкладень дозволяє кожному підприємству обирати такі варіанти розміщення дефіцитних ресурсів, які можуть забезпечити отримання найкращих з ряду можливих соціально-економічних результатів. Воно служить не тільки основою оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, але і є аналітичним інструментарієм, за допомогою якого можна знайти правильні відповіді на наступні питання:

1. Який загальний обсяг капіталовкладень може або повинно зробити підприємство в плановому періоді?

2. Які конкретні інвестиційні проекти має вжити підприємство в майбутньому часі?

3. З яких джерел буде фінансуватися інвестиційний портфель підприємства?

Вибір та обгрунтування планових рішень з усіх цих питань тісно пов'язані між собою. Вони не повинні зводитися до знаходження простих відповідей про те, який напрямок капіталовкладень слід фінансувати з даного обсягу коштів, оскільки обсяг запозичення і розмір емісії акцій є змінними значеннями, які постійно перебувають під контролем вищого керівництва фірми. Тому всі рішення про вибір інвестиційного проекту та отримання фондів в ідеальному випадку повинні прийматися одночасно. У свою чергу відбір проекту не може бути зроблений підприємством без урахування його вартості, на величину якої дуже впливають можливості отримання необхідних інвестицій.

Аналіз ефективності інвестицій дає відповіді на всі поставлені запитання. У кінцевому рахунку, він створює підприємству можливість вільного вибору такого варіанту розподілу витрат у просторі та часі, який в майбутньому може дати максимальний прибуток або дохід на вкладений капітал. З урахуванням виробленої теорії інвестиційних рішень і методологічних положень максимізація доходу або приріст капіталу можуть бути досягнуті за правилом або чистої дисконтованої вартості, або внутрішньофірмової норми прибутку.

В тому і іншому випадку потрібно правильне визначення вартості капіталу. Вона являє собою вартість використовуваних для фінансування проектів ресурсів. Величина капіталу може бути визначена на ринку або розрахована як альтернативна вартість. При оцінці інвестиційного проекту вартість капіталу повинна виконувати роль мінімального нормативу окупності витрат, що перекривається прийнятними результатами. Ідеальним буде такий варіант проекту, коли вартість капіталу автоматично встановлює величину загального інвестиційного бюджету підприємства, так як повинні вибиратися рішення, що забезпечують можливість отримання доходів, рівних або перевершують вартість капіталу. Така інвестиційна політика веде до максимізації прибутку і добробуту акціонерів, оскільки в стратегічні плани підприємства включаються тільки ті проекти, які збільшують загальну суму його чистого дисконтованого доходу.

В процесі планування капіталовкладень на стратегічні або довгострокові проекти вартість капіталу та сукупні доходи будуть невизначеними . У зв'язку з цим при розрахунках звичайно передбачається, що загальна вартість фондів на ринку відображає не тільки існуючу ціну грошових коштів з урахуванням доходів майбутнього періоду, але також і ступінь ризику, пов'язаного з їх використанням в будь-якому конкретному підприємстві. Крім того, необхідно враховувати передбачуваний період здійснення інвестиційного проекту, залучення власних або позикових коштів, плановані ставки рефінансування і кредитування проектів і багато інших чинників невизначеності як внутрішнього середовища, так і зовнішнього оточення підприємства.

У ринкових відносинах промислових підприємств, банківських структур і фінансових організацій основними джерелами інвестицій є власні доходи фірм і організацій, залучені капітали акціонерів і засновників, цільове фінансування з федеральних або регіональних фондів, кредити комерційних банків, випуск цінних паперів або емісія акцій корпорацій , спонсорські та інші види внесків і т.п. У кожному з перерахованих джерел фінансування капіталовкладень існує багато загальних правил і особливостей максимізації результатів і мінімізації витрат. Розширення джерел фінансування капітальних вкладень підприємства буде сприяти їх подальшому економічному розвитку і підвищенню ефективності використання наявних основних виробничих фондів, оборотних коштів та інших ресурсів.