Основна мета енергетичного нормування полягає в економії енергії, зниженні долі енергетичних витрат в собівартості продукції, що випускається, і в поліпшенні використання основних фондів енергогосподарства.
Для великих енергетичних агрегатів (наприклад, нагрівальних печей) складаються енергетичні баланси і встановлюються технічно обгрунтовані норми питомих витрат енергоресурсів аналітичним методом.
Для механічних цехів, як правило, застосовується дослідно-аналітичний метод нормування, заснований на фактичних питомих нормах, досягнутих за минулий період.
Сумарний розрахунок енергії може здійснюватися по укрупнених питомих нормах на одиницю продукції, на 1 станко-час по групі верстатів, на 1 млн. крб. продукції та ін., що випускається
Необхідно встановлювати строгий взаємозв'язок системи нормування з системою енергетичного обліку.
Основні вимоги до енергетичного обліку: максимальна диференціація, оперативність, точність.
Документація енергетичного обліку підрозділяється на первинну і вторинну. У первинних документах відбивається робота устаткування за зміну і добу через кожні 0,5-1 ч. У вторинних документах відбиваються підсумкові і середні показники роботи енергоустаткування за зміну і добу.
Результати обліку є основою для розрахунку опытно-статисти-ческих норм.