Основним завданням процесу організації виробництва на підприємстві є раціональне поєднання в часі і просторі усіх виробничих процесів, що протікають на нім, і їх складових частин, обес-печивающее найбільш ефективне його (підприємства) функціонування.
Основними принципами раціональної організації будь-яких процесів є: спеціалізація, пропорційність, безперервність, паралельність, прямоточность, ритмічність, гнучкість (мал. 5.4.).
Мал. 5.4.
Принцип спеціалізації полягає в підвищенні продуктивності на основі закріплення однорідних частин виробничого процесу за окремими елементами виробничої системи. Принцип дозволяє понизити виробничі витрати шляхом підвищення продуктивності працівників (ефект кривої навчання) і концентрації виробництва.
Спеціалізація є одним з головних чинників, що визначають виробничу структуру фірми. Тут відмітимо тільки принципові особливості двох типів спеціалізації.
Спеціалізація може бути організована на предметному або технологічному принципах (мал. 5.5.).
Мал. 5.5.
Пропорційність - принцип, виконання якого забезпечує рівну пропускну спроможність різних операцій виробничого процесу.
Приклад.
Виробнича потужність 4-х операцій по виготовленню партії деталей
Потужність визначає пропускну спроможність кожної операції. При цьому пропускна спроможність усієї системи визначається т.з. "вузьким місцем" (Bottle Neck - вузька шийка), тобто операцією з найменшою потужністю. В даному випадку це Операція 3, внаслідок чого виробнича система подібної структури складає 6 деталей в зміну. Тоді виробничі потужності інших операцій використовуватимуться не повністю:
Операції 1 і 4 6*100%/10=60%
Операція 2 6*100%/15=40%.
Пропорційність буде забезпечена у разі, якщо продуктивність (виробнича потужність) кожної технологічної операції будуть рівні.
Для даного прикладу визначимо НОК виробничої потужності по кожній операції:
НОК (10, 15, 6, 10)=30 (шт/зміна).
Тоді, якщо на 1-ій і 4-ій операції організувати по 3 робітників місця, на 2-ій операції організувати 2 робітників місця, і на 3-1 операції - 5 робочих місць, то продуктивність усієї виробничої системи зросте до 30 шт./зміна. При цьому виробнича потужність кожної операції буде повністю використана (за умови наявності потреби в подібній кількості деталей).
Безперервність - принцип, що забезпечує безперервну (без простоїв) роботу устаткування і робітників, і безперервну (без пролежування) обробку деталей в процесі виробництва.
Безперервність обробки деталей можна характеризувати показником:
Кнепр=Траб/Тц
де Траб - тривалість робочого часу виготовлення деталі;
Тц - загальна тривалість знаходження деталі у виробництві, включаючи пролежування на окремих операціях, між робітниками місцями і тому подібне
Реалізація принципу безперервності полягає в ліквідації або зведенні до мінімуму усіх видів пролежування виробів в процесі їх виготовлення. Дотримання цього принципу значною мірою залежить від реалізації принципу пропорційності, оскільки якщо не забезпечена рівна продуктивність суміжних операцій, то між ними неминуче виникають пролежування виробів. Тому для забезпечення максимальної безперервності процесу виробництва будь-якого виду виробів необхідно забезпечити пропорційність цього процесу на рівні окремих операцій. Крім того, пролежування виробів можуть виникати також внаслідок позмінного режиму роботи підрозділів, при передачі виробів з одного підрозділу в інше, перед їх вступом на зборку, т. е. внаслідок різних організаційних причин, зведення яких до мінімуму є важливим резервом підвищення безперервності процесу виробництва.
Паралельність - принцип, що забезпечує поєднання операцій в часі. Передбачає одночасність виконання усіх або частини операцій по виготовленню виробу одного або декількох найменувань на різних робочих місцях. Дотримання принципу паралельності веде до скорочення тривалості виробничого циклу і часу пролежування деталей.
Паралельність різних частин виробничого процесу в загальному випадку може включати наступні приватні види:
1) паралельність в обробці виробів одного типу на одній операції за рахунок дублювання робочих місць і використання пакетного способу обробки виробів;
2) паралельність в обробці партії однотипних виробів на різних операціях;
3) паралельність в обробці різних складових частин одного і того ж виробу;
4) паралельність виконання основних і допоміжних операцій і їх елементів.
Прямоточность - принцип, що передбачає найкоротші маршрути руху предметів праці в процесі виробництва (по робочих місцях, ділянках, цехах).
Прямоточность досягається шляхом розташування виробничих підрозділів і робочих місць в послідовності виконання операцій і виключення поворотних переміщень виробів. Найбільша міра прямоточности може бути досягнута у тому випадку, коли вироби мають однакові або схожі послідовності виконання операцій і однакові стадії виробничого процесу. Реалізація принципу прямоточности упорядковує вантажопотоки і зменшує вантажообіг на підприємстві і в його підрозділах, а також скорочує час переміщення виробів в процесі їх виготовлення. Принцип прямоточности більшою мірою проявляється в умовах потокового виробництва, при створенні предметно-замкнутих цехів і ділянок.
Ритмічність - принцип, що характеризує рівномірність і повторюваність окремих елементів виробничого процесу в часі.
Розрізняють ритмічність випуску продукції, роботи, виробництва:
? ритмічність випуску - випуск однакової або рівномірно такої, що збільшується (що зменшується) кількості продукції за рівні інтервали часу;
? ритмічність роботи - виконання рівного (чи що пропорційно міняється) об'єму роботи в рівні проміжки часу;
? ритмічність виробництва - дотримання ритмічного випуску продукції і ритмічності роботи.
Гнучкість - здатність виробничої системи швидко і економічно переходити на виробництво нової продукції.
Реалізація принципу гнучкості полягає в створенні таких виробничих систем, які спеціалізовані на випуску широкої номенклатури виробів і можуть швидко і економічно перебудовуватися з випуску виробів одного типу на випуск виробів іншого типу в межах встановленої на даний момент номенклатури, а також можуть без значного переоснащення змінювати номенклатуру продукції, що випускається ними. У сучасних умовах жорсткої конкуренції реалізація цього принципу є особливо важливою у зв'язку з високими темпами науково-технічного прогресу в галузях приладобудування і швидкою змінюваністю виробів і їх поколінь.