Оперативно-виробниче планування містить у собі не лише доведення виробничих завдань до усіх підрозділів і робочих місць. Невід’ємна частина оперативно-виробничого планування – оперативне диспетчерування і регулювання виробництва у ході виконання завдань. У процесі диспетчерського регулювання здійснюють:
– постійний контроль за виконанням планів-графіків виробництв;
– координування роботи суміжних підрозділів підприємства;
– ліквідація наслідків, що виникають через відхилення від встановленого регламенту роботи;
Головне завдання диспетчерського апарату – контроль за виконанням плану. Необхідно контролювати не лише загальний обсяг, а й асортимент виготовленої продукції, її кількість і терміни. Відправний пункт для роботи диспетчерського апарату при вирішенні завдання – планове завдання у вигляді оперативної програми або календарного плану-графіка.
У процесі контролю за ходом виконання плану диспетчерський апарат повинен вживати заходів з попередження будь-яких відхилень від планового завдання, іншими словами, його робота повинна мати профілактичний характер.
Диспетчер має бути обізнаним щодо ходу виробництва і відхилень від нормальних умов роботи. Для цього регулярно проводять диспетчерські оперативні наради, встановлюють систему інформування диспетчерської служби про хід виробництва.
Як правило, основний інструмент, за яким провадить роботу диспетчер – змінно-добове завдання з випуску готової продукції.
Згідно зі змінно-добовим завданням плану черговий диспетчер вирішує усі виробничі питання міжцехового характеру, які цехи не можуть вирішити самостійно. Вказівки диспетчера, пов’язані з виконанням змінно-добового завдання, обов’язкові для керівників підрозділів, чию діяльність охоплює диспетчерська служба.
Диспетчерування на підприємстві, як завершальний елемент усієї системи планування, забезпечує ритмічність виробництва. Запорука цього – належна організація усієї планової роботи на підприємстві.