Розрізняють два види фінансового планування: довгострокове і короткострокове.
Довгострокове фінансове планування припускає:
- визначення потреб у капіталі;
- планування капітальних вкладень (інвестиційний план);
- довгострокове планування ліквідності балансу.
Визначення потреб у капіталі – перший крок довгострокового фінансового планування. Необхідно одержати статистичні дані про фінансові засоби, необхідні для розширення, ремонту, модернізації, реконструкції та раціоналізації виробництва. Це дає змогу здійснити вибір кредитів, встановити терміни їх одержання і розподілити капітал на власний і позиковий залежно від його рентабельності. Визначення потреб у капіталі проводять окремо по оборотних та основних засобах.
Інвестиційний план охоплює усі капіталовкладення підприємства. Щоб скласти інвестиційний план, необхідно провести аналіз рентабельності і терміну окупності усіх капітальних вкладень. Для цього здійснюють: порівняльні аналізи виробничих витрат (витрати нового обладнання порівнюють з витратами устаткування, що перебуває в експлуатації); порівняльні аналізи прибутків (порівнюють витрати і прибуток по новому і старому устаткуванню); визначення рентабельності; визначення окупності.
Довгострокове планування ліквідності балансу дає картину фінансового становища підприємства у перспективі. В його основі – дані плану збуту та інших планів. На відміну від короткострокового фінансового планування, основна мета якого – аналіз і контроль стану ліквідності, розробка таких планів дає змогу дотримуватись основних фінансових принципів.
Короткострокове фінансове планування складається з наступних планів:
- черговий фінансовий план;
- кредитний план;
- план капітальних вкладень;
- план із забезпечення ліквідності.
В сучасній вітчизняній практиці фінансове планування включає планування потреб підприємства у фінансових ресурсах, планування витрат виробництва, прибутку та рентабельності.
При підрахунку загальної потреби підприємства у фінансових ресурсах використовують метод балансових розрахунків і метод потоку готівок.
Планування витрат включає планування собівартості по факторах (калькулювання собівартості одиниці продукції).
Планування прибутку і рентабельності припускає розгляд прибутку, виходячи з джерел його одержання, напрямків розподілу, а також рентабельності за її видами (виробництва і виробів).