Загальні положення. Попит, як правило, визначає максимальну ціну, яку підприємство може заправити за свою продукцію. Мінімальну ціну визначають витратами товаровиробника при виробництві та реалізації продукції. Будь-яке підприємство прагне визначити таку ціну, яка б цілком покривала витрати на виробництво і реалізацію продукції, і давала прибуток, необхідний для конкурентоспроможності й винагороди за докладені зусилля і ризик.
Собівартість робіт чи продукції – це витрати підприємства на їх виконання. Вона відбиває ефективність використання усіх ресурсів: машин, устаткування та інших основних фондів, матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів.
Розрізняють кошторисну, планову і фактичну собівартість.
Кошторисна собівартість робіт чи продукції являє собою виражені у грошовій формі витрати підприємства на виконання робіт на одиницю продукції. Вона складається з витрат на оплату результатів минулої праці (сировини, напівфабрикатів, енергії, амортизації основних фондів та інших ресурсів) і витрат на оплату витраченого (заробітну плату, включаючи нарахування).
Кошторисна собівартість робіт чи одиниці продукції характеризує діяльність підприємства і враховується тільки нею. Крім цього, розрахунок кошторисної собівартості на основі усереднених кошторисних норм і цін не дозволяє враховувати фактичні умови виробництва і функціонування підприємства в цілому. Ці норми і ціни діють протягом порівняно тривалого періоду, тому можуть не враховувати зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Обидва фактора обумовлюють необхідність використання показника планової собівартості продукції, який повинен враховувати конкретні умови діяльності підприємства: зміну потужності, структуру робіт і продукції, інші умови, що впливають на фактичні витрати.
Планову собівартість визначають на кожен планований період з урахуванням запланованих завдань зі зниження собівартості. Її встановлюють шляхом техніко-економічних розрахунків з огляду на конкретні умови виробництва. Планова собівартість визначає рівень допустимих витрат на виробництво продукції у планованому періоді.
Фактична собівартість виконання робіт чи одиниці продукції відбиває у грошовій формі усі фактичні витрати підприємства, у тому числі штрафи, пені, втрати матеріалів тощо. Зіставлення фактичної собівартості з плановою дає змогу визначити перевищення підприємством рівня передбачених витрат, а також оцінити ефективність діяльності підприємства. Враховують як продуктивні витрати на виконання робіт чи випуск одиниці продукції, так і непродуктивні. Продуктивними називають необхідні витрати, що випливають з існуючих технологій та організації виробництва, а непродуктивними – ті, котрі є наслідком порушення технології, низького рівня організації виробництва, недотримання договірних та інших умов тощо.
Планування та облік показників собівартості здійснюють за усіма групами робіт і номенклатурою продукції.