Загальні положення. Відповідно до законодавчих актів України про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами й організаціями колектив будь-якої організації є основним виробничим і соціальним осередком суспільства. Тому плани, що регулюють діяльність такого колективу, повинні мати не лише господарську (виробничу), а й соціальну спрямованість. Кожна організація, що працює в конкретних умовах, складається з працівників різної статі, віку, кваліфікації, соціального та сімейного стану. У ній формується ставлення до праці й один до одного і, як результат складних взаємозв’язків, створюється певний соціальний та моральний клімат.
Необхідність планування соціального розвитку колективу диктує вплив соціальних заходів на виробничо-господарську діяльність організацій. Зростання культурного і професійного рівня кадрів, поліпшення житлово-побутових умов та умов праці, зміцнення здоров’я, формування колективізму поваги один до одного – найважливіші фактори, що впливають на зростання продуктивності праці, поліпшення якості робіт, а отже, й на підвищення ефективності діяльності підприємства.
Необхідність планування соціального розвитку колективу підсилюють вимоги науково-технічного прогресу. Ускладнюються умови виробництва, застосовуються високоефективні машини, механізми, устаткування, які витісняють ручну працю, підвищуються вимоги до точності і якості технологічних процесів, відбуваються істотні зрушення в культурній, освітній і професійній структурах трудових ресурсів. Звичною стає зростаюча система підготовки кадрів.
План соціального розвитку колективу являє собою обґрунтовану матеріальну і фінансово забезпечену систему заходів, спрямованих на планомірний розвиток соціального життя у виробничому колективі. Плани соціального розвитку спрямовані насамперед на підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці і виховання високоморального ставлення до колективу і праці.
Основні показники плану соціального розвитку колективу включають у план виробничої діяльності та у колективний договір, що укладається з адміністрацією організації.
Такий план є документом, що визначає соціальну програму діяльності адміністрації підприємств і громадських організацій, що мобілізує колектив на рішення виробничих і соціальних завдань.
План соціального розвитку розробляють у рамках плану діяльності підприємства на основі соціального портрета колективу, матеріалів соціологічних досліджень, громадських організацій і працівників підприємства.
При плануванні параметрів соціального розвитку (наприклад, відносини у колективі) використовують як кількісні, так і описові методи, реалізовані як система соціальних заходів, і забезпечують необхідні зміни, які не піддаються кількісній оцінці.
Зведений план соціального розвитку повинен складатися з таких розділів:
1. Удосконалення соціальної структури колективу.
2. Поліпшення умов праці і турбота про здоров’я працівників.
3. Удосконалення оплати праці і побутових умов працівників.
4. Задоволення потреб духовного і фізичного розвитку членів колективу.
5. Розвиток суспільної активності працівників та удосконалення соціальних відносин у колективі.
Перший розділ плану повинен включати такі показники соціально-демографічної і професійно-кваліфікаційної структури колективу організації: чисельність усіх працівників (загальна і за професіями), у тому числі ІТП та АУП; розподіл працівників за віком і статтю, стажем роботи в організації; кількість робітників, які мають другу спеціальність тощо. Тут визначають і необхідність змін у структурі, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, намічають заходи щодо стабілізації колективу, спрямовані на зменшення плинності кадрів. Вивчають причини незадоволеності окремих працівників умовами праці і побуту, причини порушень трудової дисципліни; намічають заходи щодо їх усунення тощо.
У другий розділ плану соціального розвитку колективу включають такі питання:
- поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці;
- скорочення виробничого травматизму;
- розробка заходів щодо профілактики і зниження професійної та загальної захворюваності;
- встановлення раціонального режиму роботи;
- організація перевезень працівників до місця роботи і назад;
- поліпшення умов праці жінок (зокрема багатодітних) та підлітків;
У третьому розділі розглядають такі питання:
- поліпшення естетики на робочих місцях;
- поліпшення матеріального становища працівників;
- використання економічного стимулювання;
- удосконалення системи матеріального і морального стимулювання;
- поліпшення житлових та культурно-побутових умов працівників організації
У четвертому розділі розглядають такі питання:
- розвиток винахідництва і раціоналізації;
- стимулювання творчості членів колективу;
- удосконалення культурно-масової роботи;
- розвиток спорту і фізичної культури тощо.
Останній розділ плану соціального розвитку колективу пов’язаний з вихованням свідомого ставлення до праці; залученням працівників у суспільні форми управління виробництвом, розвитком конкуренції, підвищенням дисципліни праці, удосконалення відносин у колективі, взаємин адміністрації і робітників тощо.
Для кожного заходу щодо соціального розвитку колективу підприємства встановлюють обсяг впровадження, терміни виконання, витрати на впровадження з вказанням джерел фінансування.