Існують наступні розбіжності між бізнес-планом та іншими видами планів.
- Бізнес-план порівняно з іншими видами планів менше деталізований.
Головне у бізнес-плані – не процес досягнення конкретних показників, а обґрунтованість ділового проекту. Важливо показати реалістичність проекту, для чого необхідний облік усіх найбільш значимих факторів, а не приватних показників діяльності підприємства (погодженість роботи його підрозділів та ін.). - Структура бізнес-плану залежить багато в чому від завдань, для вирішення яких він призначений, у той час як інші види планів розробляють за заздалегідь прийнятою схемою. Існують лише загальні правила стосовно структури вибору бізнес-плану. Вони повинні бути зрозумілі та логічні з точки зору підприємницької стратегії і не повинні бути громіздкими. Д. Хан також вважає, що бізнес-план не має твердої, усталеної форми, але має загальні правила, що обумовлюють його структуру. Тому, з одного боку, плановики можуть представляти інформацію і взаємозв’язки відповідно до їх трактування бізнесу, а з іншого – підлегла єдиним правилам структура полегшує взаєморозуміння між партнерами і забезпечує повний і систематизований розгляд і обговорення проблем.
Таким чином, при наявності загальних правил структура бізнес-плану значною мірою залежить від підприємницької стратегії і, отже, може з часом (чи при частковому виконанні завдання змінюватися). - Бізнес-план не має чітко встановлених тимчасових параметрів. Хоча, приміром, Д. Хан вважає, що бізнес-план звичайно відносять до середньострокового планування.
Бізнес-план можна розробляти і на півроку, і на півтора року, і на який-небудь інший проміжок часу. Усе залежить від тих завдань, які встановлюють у процесі ділового планування. В одному випадку тимчасові рамки можуть обумовлюватися необхідністю окупити вкладені у справу засоби чи вийти на бажаний рівень рентабельності, в іншому – терміном повернення кредитів, у третьому – подоланням конкуренції тощо. - Змістовною стороною бізнес-плану є підприємницька стратегія, у той час як інші плани підприємства являють собою систему конкретних заходів, спрямованих на виконання розробленої стратегії. Стратегія підприємства – це невід’ємна частина ділового планування. Підприємство у своїй стратегічній лінії обирає орієнтацію на один з наступних факторів: клієнтура, товар, конкуренція, технологія, діловий імідж. В окремих випадках в основу стратегії може бути покладено пристосування до якоїсь конкретної ситуації. Застосовують також змішані (багатофакторні) стратегії, вони широко поширені на практиці, але в діловому плануванні їх застосовують досить рідко. Прикладом побудови багатофакторної стратегії може слугувати поєднання факторів ціни, типу конкуренції і технологічного розвитку (ціна – конкуренція – технологія), використане Т. Коно.
- У бізнес-плані найбільше значення має аналітична частина (аналіз ринку, клієнтури чи ситуації), в інших планах підприємства – техніко-економічні розрахунки. Самі не підставі аналітичної роботи визначають структуру бізнес-плану. Якщо підприємство орієнтоване на клієнтуру, то основним розділом бізнес-плану стає “Опис (аналіз) клієнтури”, що включає сегментацію клієнтури, визначення своєї категорії клієнтів, тоді в основі бізнес-плану лежить розділ “Аналіз конкуренції”, що припускає сегментацію конкуренції, виділення основних конкурентів тощо.
Однак щоб вибрати конкретну підприємницьку стратегію і розробити структуру бізнес-плану, в аналітичній частині необхідно визначити ключові фактори успіху підприємства, тобто відповісти на запитання: “Що визначає успіх (чи невдачу) даного бізнесу?”. - Бізнес-план розробляють, як правило, за рішенням вищого керівництва підприємства. Інші плани більшою мірою є компетенцією планувальних органів підприємства (планового відділу).
У невеликих фірмах бізнес-плани нерідко складають за особистою участю керівників підприємства. Розробка бізнес-плану може супроводжуватися проведенням виробничих нарад під головуванням керівника підприємства і за участю керівників функціональних та структурних підрозділів.