Альтернативні продуктові програми на рівні окремих полів бізнесу являють собою можливі у майбутніх періодах комбінації нових та існуючих продуктів визначеної якості у необхідних обсягах для визначених ринків чи етапів виробництва. Альтернативні програми на рівні підприємства можуть розроблятися як на основі відповідних альтернативних програм окремих полів бізнесу, так і безпосередньо на рівні підприємства в цілому. Продуктові альтернативи повинні відповідати стратегії зростання чи стабілізації скорочення випуску продукції.
Альтернативні продуктові програми складають, разом із планами збуту, основу для планування обороту і надходжень засобів у майбутніх періодах. Чим складніші зовнішні ринкові й внутріфірмові взаємозв’язки, тим складніше планувати продуктову програму в цілому і за окремими продуктами. При цьому особливе значення має ставлення до ризику осіб, які приймають рішення.
Розробка альтернативних програм великою мірою залежить від можливої зміни потенціалу, що має підприємство та інвестування. Залежно від походження місця перебування потенціалу розрізняють внутрішню і зовнішню зміну потенціалу (розміру) підприємства.
Внутрішня зміна розміру підприємства відбувається, коли створюються нові продуктивні комбінації засобів виробництва, наприклад, шляхом створення (придбання) нових засобів виробництва у межах існуючих виробництв або їх розширення або шляхом утворення філій підприємства (відділень, дочірніх підприємств).
Зовнішня зміна розміру підприємства відбувається тоді, коли отримують права на керування уже існуючими продуктивними комбінаціями, наприклад, шляхом придбання виробництв (заводів), що були створені іншими підприємцями, й уже використовувалися для виробничих цілей.
До внутрішніх змін можна віднести також зменшення розмірів підприємства за рахунок консервації чи частини усіх потужностей існуючих виробництв чи навіть їх ліквідації шляхом відмови від прав на їх керування (продаж, здавання в оренду та ін.).
Альтернативні варіанти продуктової програми оцінюють за їх впливом на досягнення цілей. На мал. 8 представлений комплекс можливих інструментів для оцінки стратегічних альтернатив продуктової програми.
Головним критерієм оцінки стратегічних альтернатив є цінність капіталу, додатковим критерієм – бажані конкурентні переваги підприємства.
Базу для оцінки стратегічних альтернатив утворюють методи аналізу і прогнозування, насамперед методи раннього попередження і розробки сценаріїв, за допомогою яких здобувають необхідну аналітичну та прогнозну інформацію. Одним з основних інструментів аналізу і планування полів бізнесу є портфельний аналіз, що дає змогу позиціонувати їх з точки зору привабливості ринку і конкурентоспроможності. Крім цього, варто проводити вартісний аналіз окремих продуктів, процесів та ресурсів, що дає змогу поліпшувати параметри об’єктів аналізу. Потім необхідно проаналізувати, як обрані стратегії впливають на досягнення внутрішніх і зовнішніх кадрових та соціальних цілей підприємства. Для оцінки стратегічних альтернатив необхідна система узагальнюючих показників фінансового та економічного планування. Вона забезпечує можливість різноманітних розрахунків показників результату і ліквідності, оцінки необхідних і можливих змін зовнішнього фінансування й цінності капіталу до і після здійснення стратегічної альтернативи.
Для вартісної оцінки стратегічних альтернатив необхідно розраховувати цінність капіталу підприємства в цілому до і після здійснення стратегічного проекту. Необхідно також провести аналіз реалізованості, тобто внутрішньої спроможності підприємства реалізувати стратегічні альтернативи. Результати такого аналізу можуть спричинити зміну стратегії. Крім цього, у рамках підготовки рішень особливе значення мають аналіз чутливості й аналіз організаційних можливостей (мережевий аналіз).
Представлені інструменти оцінки стратегічних альтернатив використовують як на рівні підприємства в цілому, так і на рівні окремих полів бізнесу, причому, для підприємства в цілому головними інструментами оцінки альтернатив є загальнофірмовий (корпоративний) бізнес-портфель і зведені показники результату, фінансування та цінності капіталу.