Матеріальні нормативи – важлива складова планово-економічної нормативної бази підприємства, що характеризує в умовах ринку величину витрати основних виробничих ресурсів на виготовлення продукції, виконання робіт і послуг з урахуванням діючих законів попиту та пропозиції; відповідно зі структурою процесу виробництва до основних серійних нормативів, крім розглянутих норм витрат живої праці, відносять витрати (витрат) предметів праці і засобів виробництва.
Норми витрат предметів праці визначають планову величину витрати основних матеріалів чи палива, електроенергії та інших витрат упредметненої праці на виробництво одиниці продукції або виконання заданого обсягу робіт. До складу норми витрат матеріальних ресурсів входять обґрунтовані планово-розрахункові величини корисної витрати сировини і матеріалів, а також обумовлені застосовуваною технологією та організацією виробництва відходи і втрати матеріалів. У машинобудуванні, наприклад, у норму витрати матеріальних ресурсів на один виріб включають масу обробленої деталі (чисту) і величину технологічних відходів (знятої у процесі різання стружки). Отже, планову норму витрати матеріалу на один виріб визначають масою запроектованої заготівлі (виливка, кування, штампування тощо).
До норми витрати основних ресурсів не включають відходи і втрати матеріалу, спричинені відступом від установленої технології та організації виробництва, методики планування витрат, а також обумовлені браком продукції, випробуванням виробу, виготовленням оснащення, налагодженням устаткування та інших робіт допоміжного характеру, що не відносять прямо до виготовлення основної продукції.
Розмірність норм витрати матеріальних ресурсів багато в чому залежить від застосовуваних видів продукції, що випускається, прийнятої обліково-планової одиниці, і повинна у кожному окремому випадку відповідати конкретним умовам виробництва. Норма витрат сировини може бути виражена у кілограмах чи тоннах на одиницю продукції (кг/шт., т/шт.), електроенергії – у кіловатах (квт/шт.), води – у кубометрах (куб. м/шт.) тощо. Крім натуральних вимірників, можуть бути також використані й вартісні, значення яких визначають розрахунковими методами шляхом множення норм витрати сировини на ціну одиниці: кг/шт. ? грн./шт.
Найважливішими планово-економічними нормами витрати матеріальних ресурсів на підприємствах є показники витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів на окремі види робіт, допоміжних матеріалів для технологічних цілей, палива, електроенергії, води, стисненого повітря та інших енергоресурсів на виробничі і господарські витрати тощо. У ринкових умовах при внутрівиробничому плануванні застосовують не тільки норми витрати, а й нормативи використання матеріальних ресурсів.
Норматив використання ресурсів визначають значенням коефіцієнтів, які характеризують відношення сировини, що корисно витрачається, до встановленої норми на одиницю продукції, наприклад, відношення маси деталі до маси заготівлі. Норматив (коефіцієнт) використання сировини є важливим плановим показником, що визначає не лише ступінь використання сировини на даному підприємстві, а й економічну ефективність діючої технології виробництва і форм його організації. Чим вище коефіцієнт і чим ближче він до одиниці, тим економічніше виробництво, менше відходів і втрат, нижчі трудомісткість і собівартість продукції.
При плануванні та оцінці ступеня використання матеріальних ресурсів можуть застосовувати також видаткові коефіцієнти і нормативи виходу продукту (напівфабрикату). Видатковий коефіцієнт – це зворотна величина фактичного нормативу (коефіцієнта) використання матеріалів. Його значення завжди більше одиниці і визначається відношенням встановленої норми витрати сировини матеріалу (заготовки) до корисної (чистої) маси одиниці продукції. Коефіцієнт виходу продукції виражає співвідношення загального обсягу виробництва виробів чи виконаних робіт і кількості фактично витраченої сировини. Цей показник дозволяє оцінювати ефективність використання матеріальних ресурсів на підприємстві в цілому і може бути застосований як при попередньому плануванні обсягів виробництва і потреб у сировині, так і для оцінки збалансованості планів виробництва і матеріально-технічного забезпечення підприємства.
Нормативи витрат засобів праці і виробництва визначають потребу підприємства у робочих місцях, виробничих площах, технологічному оснащенні та інших основних фондах на виконання встановленого обсягу робіт чи послуг. Засоби праці чи основні виробничі фонди – це ресурси тривалого користування. Нормативи їх витрат визначають, як правило, на річний обсяг виробництва чи інші планово-облікові одиниці. У деяких випадках їх величину можна встановлювати з розрахунку на тисячу чи на одиницю продукції. При внітріфірмовому плануванні більшого поширення набули нормативи використання основних засобів виробництва.
До найважливіших нормативів, що характеризують плановий чи фактичний рівень використання основних засобів праці й виробництва, відносять такі показники: режим роботи устаткування, коефіцієнти змінності і завантаження обладнання, нормативи фондовіддачі та рентабельності основних фондів, коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання обладнання, норми продуктивності обладнання і випуску продукції з одиниці виробничої площі, коефіцієнти відновлення обладнання та використання його потужності, норми простою устаткування, що перебуває у ремонті, тривалості міжремонтних циклів тощо. Усі згадані й багато інших нормативів слід застосовувати при плануванні відповідних виробничо-економічних показників, пов’язаних з оцінкою ефективності використання засобів праці і виробництва.
До складу матеріальних нормативів, що застосовують у процесі планування на підприємстві, належать також норми поточних, технологічних і страхових запасів матеріалів, нормативи незавершеного виробництва, готової продукції та оборотних коштів, показники організації виробництва, якості продукції та ін.
Нормативи запасів сировини визначають відповідно до 01 величини їх середньодобової витрати і чергового періоду чи закупівель, інтервалу надходження замовленої партії на підприємство. При плануванні варто розрізняти максимальне, середнє і мінімальне значення нормативів матеріальних запасів. Планові запаси сировини повинні забезпечувати безперебійний хід виробництва. Тому потрібно, щоб їхня максимальна величина періодично відновлювалася на розрахунковому рівні. Мінімальний запас повинен відповідати страховому нормативу. Часовий відрізок чи інтервал між постачаннями ресурсів установлюють на основі договірних ринкових відносин підприємства з постачальниками матеріалів. Тривалість інтервалу вимірюють кількістю календарних днів між черговими закупівлями сировини.
Нормативи організації виробництва характеризують оптимальні співвідношення між основними елементами трудових, технологічних та виробничих процесів, а також величини витрат економічних ресурсів у різних одиницях виміру і динаміку їх руху по усіх стадіях виробництва та підрозділах підприємства. До основних календарно-планових нормативів руху ресурсів за стадіями виробництва відносять показники тривалості виробничого циклу, розміри партій запуску-випуску виробів, нормативи часу за стадіями виготовлення продукції, величину виробничих запасів чи заготівель, час налагодження і переналагодження устаткування тощо. Важливими нормативами є показники якості, технологічності та економічності виробленої продукції, виконуваних робіт і послуг.