Система трудових нормативів – це сукупність регламентованих витрат праці на виконання різних елементів і комплексів роботи персоналом підприємства. У ринковій економіці нормативи і норми праці надзвичайно поширені на підприємствах та організаціях усіх форм власності. Вони виражають величину витрат праці на здійснення найрізноманітніших видів трудової діяльності людини (виробничої, господарської, підприємницької та ін.). У планово-економічній діяльності широко використовують різноманітні трудові показники, до складу яких входять наступні норми і нормативи.
Норми часу – визначають необхідні чи науково обґрунтовані затрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, виконання однієї роботи чи послуги у хвилинах, годинах (хв./шт., год./шт.).
Норми виробітку встановлюють необхідний обсяг виготовлення продукції за відповідний плановий відрізок робочого часу. Величина норми визначає у натуральних вимірах (штуках, метрах та інших одиницях) плановий результат роботи за зміну, годину чи інший відрізок часу.
Норми обслуговування характеризують кількість робочих місць, розміри площ та інших виробничих об’єктів, закріплених за одним робітником, групою чи бригадою або ланкою.
Норми чисельності визначають необхідну кількість працівників відповідної категорії для виконання визначеного обсягу роботи чи обслуговування виробничих процесів.
Норми керованості регламентують кількість підлеглих працівників одного керівника відповідного підрозділу підприємства.
Нормування виробничого завдання встановлює одному працівнику чи бригаді планові обсяги і номенклатуру виготовленої продукції, робіт чи послуг за даний період робочого часу (зміну, тиждень, місяць, квартал). Величину виробничих завдань вимірюють у натуральних, трудових, вартісних одиницях (штуках, тоннах, годинах, нормах, грошових одиницях).
Норматив тривалості визначає розрахункову величину робочого часу, упродовж якого може бути виконана одиниця роботи на одному робочому місці. Ця норма включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і величину об’єктивно існуючих перерв, що припадають в середньому на одну роботу. Вимірюють її в одиницях робочого часу (хвилинах, годинах і днях). При роботі на одній машині норма тривалості відповідає нормі штучного часу. В умовах машинного виробництва норма тривалості визначає норматив машиномісткості продукції (машино-годин), а норма часу – трудомісткість (нормо-годин) на весь обсяг виробництва продукції, робіт і послуг.
Норматив трудомісткості містить планову величину витрат живої праці на виробництво одного виробу, виконання одиниці роботи чи послуги, а також одного комплексу різних робіт. Трудомісткість вимірюють в людино-годинах, людино-хвилинах чи нормо-годинах, вона – двомірна величина.
У плановій діяльності підприємств необхідно застосувати нормативи технологічної, виробничої і повної трудомісткості продукції.
Технологічна трудомісткість продукції виражає затрати праці основних робітників, які здійснюють технологічний вплив на предмети праці: одержання і виробництво заготовок, розробка і виготовлення деталей, складання і монтаж машин тощо. Технологічна трудомісткість виробу являє собою сумарний штучний час у хвилинах чи годинах (хв./шт., год./шт.).
Виробнича трудомісткість продукції включає витрати праці основних і допоміжних робітників на виробництво одиниці продукції, виконання роботи чи послуги.
Повна трудомісткість продукції характеризує загальну величину витрат праці промислово-виробничого персоналу на виробництво одиниці продукції чи визначеного обсягу робіт. Вона включає сукупні витрати праці основних і допоміжних робітників та фахівців виробництва, необхідні для виготовлення одиниці продукції, виконання робіт чи послуг.
Основа для планування технологічної трудомісткості продукції – нормативи і норми часу на один виріб, а також показники обсягу випуску продукції і робіт основного виробництва. Трудомісткість робіт з обслуговування і управління виробництвом встановлюють за нормами чисельності допоміжних робітників та адміністративно-управлінського персоналу чи нормативами співвідношення між різними категоріями персоналу.
При плануванні повної трудомісткості необхідно виділяти прямі і непрямі витрати праці на виробництво продукції. Прямі витрати на одиницю продукції визначеного виду і якості встановлюють відповідними розрахунками. Непрямі витрати на одиницю виробу чи роботи розподіляють у процентному відношенні до прямих. У загальному вигляді повна трудомісткість продукції дорівнює сумі витрат праці на її виготовлення, обслуговування і управління виробництвом.