На ринку товарів при інших рівних умовах виграє той підприємець, який найекономніше використовує дані ресурси і досягає їх мінімального використання на одиницю виробленої продукції.
Комплексними планово-економічними показниками характеризують механізм рівноваги між ринковим запитом, цінами і пропозиціями на продукцію, роботи і послуги, а також взаємодію між затратами і результатами, слугують різноманітні норми і нормативи.
З практичних позицій усілякі норми і нормативи є висхідними величинами і показниками, що застосовують при плануванні й оцінці різних видів діяльності, виконаних робіт і послуг. Вони необхідні для виконання таких важливих функцій, як визначення обсягів і термінів виготовленої продукції, обґрунтування витрат і результатів, врахувань і контролю витрат виробничих ресурсів та ін.
Планові, економічні, фінансові та інші норми і нормативи становлять систему і нормативну базу планування, класифіковану за різними ознаками.
Норми і нормативи можуть бути абсолютними і відносними, загальними і власними, плановими і фактичними, перспективними і поточними, макроекономічними і мікроекономічними, кількісними і якісними тощо.
За видами ресурсів розрізняють норми і нормативи, які регулюють величину затрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції, виконання роботи чи надання послуг. За цією ознакою розрізняють також нормативи використання на підприємствах різноманітних виробничих ресурсів.
За стадіями виробництва передбачають нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, а також нормативи незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції. Величина і динаміка цих нормативів характеризують процес перетворення матеріальних ресурсів у готову продукцію, роботи і послуги.
За виконаними функціями нормативи можна віднести до планових, економічних, управлінських, технічних, організаційних, соціальних, екологічних, трудових, правових та ін.
За сферою поширення виділяють нормативи міжнародні, федеральні, регіональні, міжгалузеві, внутрішньовиробничі та ін.
За ступенем деталізації нормативи поділяють на індивідуальні та групові, диференційовані й укрупнені, приватні й загальні, специфіковані і зведені.
За чисельним значенням розрізняють норми оптимальні, припустимі, максимальні, мінімальні й середні. Використання у процесі планування точніших вихідних нормативів, якими звичайно є їх оптимальна чи середня величина, дає змогу наблизити розрахункові (планові) показники до реального (фактичного) чи зменшити ступінь їх відхилення при внутріфірмовому плануванні різних видів діяльності.
За цільовим призначенням нормативи бувають видаткові й технічні, оцінні і техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові тощо. Видаткові норми визначають величину витрат ресурсів, оцінні – ефективність їх використання, оперативні – тривалість і порядок руху ресурсів у процесі виробництва продукції.