Важливе значення у процесі розробки планів мають планові норми і нормативи, покликані упорядкувати виробничу діяльність підприємства, підпорядкувати її науково обґрунтованим закономірностям. Уся система планування базується на положенні, що виробнича діяльність підприємства – це не стихійний процес і вона повинна бути підпорядкована визначеним закономірностям, що втілені у системі норм і нормативів.
Норми і нормативи – вихідна передумова планування. Сьогодні підприємство має п-ю прибуток. Багато це чи мало? Скільки працівників варто найняти, щоб забезпечити обслуговування наявного устаткування? Скільки продукції зможе випустити підприємство за допомогою цього устаткування? Норми і нормативи задають середні показники різних сторін діяльності підприємства (використання трудових ресурсів, технології, досягнення фінансових результатів та ін.).
Норми – це планові техніко-економічні показники, що характеризують питомі величини витрати матеріальних, трудових, фінансових ресурсів чи граничні тимчасові величини, затверджені у встановленому порядку, розраховані на основі аналізу розвитку науково-технічних досягнень у планованому періоді, і забезпечують високу якість виробленої продукції (робіт, що виконуються) та ощадливе використання ресурсів.
Нормативами називають величини, що використовують при розрахунку норм, чи поелементні складові норм, а також коефіцієнти, що характеризують ступінь використання знарядь чи предметів праці.
Так, норми і нормативи витрат робочого часу і робочої сили – основа для планування найрізноманітніших показників виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності. Норми витрат робочої сили, що характеризують величину витрати розумової та фізичної енергії людини, застосовують при плануванні різноманітних соціально-трудових показників.
Норми витрат фізичної і розумової енергії визначають припустимі показники темпу чи швидкості роботи людини, інтенсивності і ваги праці, витрати людської енергії, ступеня зайнятості працівників, рівня їх стомленості та ін. Їх використовують для планування оптимальних умов праці робітників для обґрунтування нормативної інтенсивності праці, а також зниження ваги праці й встановлення норм компенсаційних доплат при роботі у несприятливих умовах праці.