Планування неможливе без передбачення вірогідних подій. Передбачення, якщо воно не перетворюється у необґрунтоване пророцтво, завжди спирається на знання.
Сутність прогнозування – в отриманні прогнозної інформації про майбутній розвиток визначених параметрів в обмеженій у часі й просторі галузі дослідження. Тому важливо якомога точніше визначити галузь прогнозування.
Якщо вона визначена занадто вузько, можна не помітити існуючі ринкові тенденції. Тоді підприємство, у кращому випадку, зіткнеться з їх частковим проявом і застосовані показники “грішитимуть” неточністю. У гіршому випадку – уся планова робота втратить сенс, оскільки невиявлені процеси порушать ритм роботи підприємства.
Якщо галузь прогнозування визначена занадто широко, це може спричинити перебої в роботі окремих підрозділів і, кінець кінцем, позначитися на погодженості загальної роботи підприємства.
Прогноз будують, виходячи з визначених умов (існуючих і майбутніх), а також на основі ймовірності настання очікуваних згідно з прогнозом подій.
Можна виділити наступні напрямки прогнозування:
- стан зовнішнього середовища (наявні господарські умови);
- ймовірні тенденції їх розвитку;
- ймовірні ресурси підприємства і можливості його впливу на процес господарського розвитку;
- ймовірні результати цього впливу. Прогноз стану зовнішнього середовища (рівень ринкового попиту на продукцію, конкуренція, дії державних органів, контрагенти, стан ринку праці й ін.) утворить базу для оцінки варіантів поведінки підприємства під впливом зовнішнього середовища.
При складанні прогнозів використовують кількісні і якісні методи прогнозування. Вони можуть бути застосовані не лише для прогнозування стану зовнішнього середовища, а й для оцінки наслідків прогнозів. При прогнозуванні можуть також застосовувати імітаційні моделі типу “якщо…, то…”.
Прогнозування економічної ситуації має стати обов’язковою складовою планування на вітчизняних підприємствах. Чим точніший прогноз, тим вища ймовірність виконання підприємством своєї виробничої програми, тим точніше може бути обрана підприємницька стратегія.
Надійність прогнозу значною мірою визначають повнота і вірогідність вихідної інформації, а також застосовувані методи планування. Тому необхідно постійно збирати, аналізувати і коректувати наявну на підприємстві планово-економічну інформацію, на основі якої·розробляють та уточнюють довгострокові прогнози розвитку виробничих систем.