Якщо в умовах визначеності висувають одну головну мету, то її задають у вигляді екстремуму. Оптимальним у цьому випадку буде таке рішення, при якому рівень досягнення екстремально заданої мети (при дотриманні встановлених чи обмежених додаткових цілей) максимальний. Досягнення абсолютного чи відносного оптимуму слід перевірити за допомогою розрахунків на аналітичних моделях, зокрема застосовуючи математичне програмування.
Якщо висувають безліч головних цілей, то проблем не виникає доти, поки цілі формують як екстремуми і між ними немає конкуренції. У цьому випадку найкращим є рішення, що забезпечує великий ступінь досягнення цільових показників при заданих обмеженнях.
Якщо цілі, задані у вигляді екстремумів, конкурують один з одним, потрібно перевірити, яку альтернативу слід використовувати, щоб одержати порівняно краще чи компромісне рішення, що задовольняє керівництво підприємства. Причому, обирають або з нескінченної безлічі, або з визначеної кінцевої безлічі альтернативних рішень.
При виборі рішення з нескінченної безлічі варіантів можливі два підходи:
- із загальної безлічі ефективних рішень (наприклад, при лінійних програмах з декількома цілями) вибирають компромісне, тобто таке рішення, яке мінімізує відхилення від ідеального рішення (цільове програмування);
- мету насамперед зважують та агрегують у лінійну цільову функцію, за допомогою якої потім визначають компромісне рішення, що являє собою оптимальний кут відносно агрегованої цільової функції.
За допомогою так званого нежорсткого лінійного програмування можна в обох випадках дуже ефективно знайти компромісне рішення (теорія нечітких безлічей).
При виборі рішення з кінцевої безлічі (обмеженого числа) варіантів використовують різні підходи:
- аналіз витрат і результатів, матриця чи ухвалення рішення, що після приведення у порівнянний вигляд результатів реалізації цілей і зважування самих цілей за їх важливістю дає змогу, як оптимальне рішення, вибрати варіант із найвищим сумарним ступенем досягнення мети (ефектом). Однак і в цьому випадку через необхідність зважування цілей обране рішення буде компромісним;
- метод парних порівнянь більше теоретично необґрунтований. Тут також погоджують попередньо рангований за важливістю мети з кількісними результатами їх реалізації за кожним варіантом. Оптимальним є рішення з найвищим сумарним ступенем досягнення цілей. Для зважування цілей чи цільових критеріїв і для оцінки варіантів використовують матриці парних порівнянь.