При прийнятті рішень розрізняють дві можливі ситуації: в одному випадку ці рішення приймають в умовах визначеності, коли через певні тенденції (ринкові залежності) можна якомога точніше передбачити можливі зміни стан підприємства (як усередині його, так і на ринку), в іншому – в умовах невизначеності, при багатозначних очікуваннях, коли можлива багатоваріантність розвитку ринкової ситуації (приміром, коли становище на ринку залежить від факторів, непідконтрольних підприємству).
Приймаючи рішення в умовах невизначеності, виходять з існування у майбутньому конкуренції у зовнішньому середовищі. Ефект тієї чи іншої альтернативи рішення можна визначати у цьому випадку через однозначний рівень досягнення мети.
Якщо, приймаючи рішення, виходять не з однієї, а з декількох можливих ситуацій, говорять про ухвалення рішення в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Якщо може бути задана ймовірність настання тієї чи іншої ситуації у зовнішньому середовищі, то говорять про ухвалення рішення в умовах ризику (стохастична ситуація ухвалення рішення).
При часто повторюваних ситуаціях ухвалення рішення може бути розрахована статистична ймовірність настання цільового ефекту. Якщо це неможливо, використовують суб’єктивну оцінку ймовірності.
Однак найчастіше невизначеність розуміють як недостатню підготовку співробітників планових служб чи недооцінку важливості планування керівництвом підприємства. При плануванні в умовах невизначеності велика роль інформаційно-аналітичної служби, від якої вимагається якнайповніший статистичний облік внутрішніх і зовнішніх факторів роботи підприємства. Проте цей облік на багатьох підприємствах недостатньо повний чи зовсім відсутній.
При плануванні роботи підприємства в умовах невизначеності можуть розробляти альтернативні плани чи передбачати альтернативні стратегії досягнення заданих планових показників.