Виконання плану оцінюють керівники і планові служби підприємства (чи його підрозділ) шляхом періодичного порівняння планових показників з фактичними значеннями по заздалегідь встановлених контрольних точках. Такими можуть бути тимчасові дані чи конкретні виробничі показники. Контрольні точки встановлюють у процесі складання планів.
При затвердженні планів передбачають конкретну відповідальність керівників і працівників підрозділів підприємства за досягнення планових показників. Відповідальність має адміністративний характер. До керівників підрозділів застосовують наступні засоби: накладення стягнення, пониження у посаді, повна невиплата премій, зменшення заробітної плати. Матеріальні стягнення у випадку невиконання планового завдання накладають і на працівників підрозділу. Як інші засоби, до окремих рядових працівників застосовують пониження у посаді, зміну (у бік зниження тарифів) установленого рівня кваліфікації, переведення на некваліфіковану і нижчеоплачувану роботу.
Звичайне виконання плану виробництва оцінюють за декаду, місяць, квартал, рік. Менший термін планування (по змінах, днях).
Порівняння таких показників роботи підприємства, як співвідношення доходів і витрат, стан готівки, рівень матеріальних запасів варто здійснювати регулярно. Наприклад, оперативний контроль витрат (скільки грошей виплачено і за якими рахунками, яка готівка наявна тощо) може бути щоденним.
Як оцінку виробничі показники можуть застосовувати у капітальному будівництві (час закінчення робіт), при організації виробництва (час виходу на проектну потужність) тощо. Контрольні точки тут пов’язані з вирішенням великих виробничих проблем.
На підприємстві повинно бути передбачено спеціальне заохочення працівників за досягнення встановлених планових показників. Заохочувальну систему слід поширювати й на співробітників планових служб підприємства, якщо планові показники були розроблені точно і передбачені всі можливості для їх досягнення.