Існують три принципові схеми організації планування на підприємстві: “знизу догори”, “згори донизу” і за принципом “зустрічних потоків”.
- Планування “знизу догори” (децентралізоване) здійснюють у напрямку від підрозділів підприємства до його вищого керівництва. У цьому випадку плановий відділ підприємства, як правило, невеликий, інформацію накопичують головним чином оперативні підрозділи. Мета, стратегія і виробничі плани відділів ініціюють самі оперативні підрозділи. До обов’язків планового відділу входить лише встановлення форм планових документів і координація планової діяльності оперативних підрозділів.
Така схема планування дає змогу якнайповніше використовувати ресурси підприємства, що можуть бути невідомі його вищому керівництву. Однак при цій схемі складно погодити плани окремих підрозділів у межах єдиного (зведеного) плану.
Ця схема найдоцільніша при виробничій (сегментація за технологією) орієнтації підприємства. - Планування “згори донизу” (централізоване) здійснюють у напрямку від керівництва підприємства і централізованої планової служби до підрозділів підприємства. При цій схемі базову інформацію, завдання кожного підрозділу і ключових стратегій формують на рівні підприємства в цілому. У цьому випадку плановий відділ могутніший і його роль не обмежується технічними функціями. У свою чергу оперативні підрозділи, маючи менші права у формуванні стратегії, на основі сформульованих завдань складають так звані тактичні плани.
Ця схема планування забезпечує рішення найважливіших завдань підприємства, а також погоджену роботу усіх підрозділів у межах єдиної підприємницької стратегії. На відміну від попередньої, вона не завжди у повному обсязі стосується ресурсів окремих підрозділів підприємства і її вважають найраціональнішою при споживчій (сегментація по споживачах) орієнтації підприємства. - Планування за принципом “зустрічних потоків” (інтерактивне планування чи планування у взаємодії). Ідеї формулюють у процесі взаємодії між вищим керівництвом, плановим відділом і оперативними підрозділами. У цьому випадку відділу планування відводять значно більшу роль: він координує ринкові цілі з ресурсами структурних підрозділів, накопичує інформацію про зовнішнє оточення і ставить питання перед вищим керівництвом, що встановлює мету і напрямки діяльності. Стратегії формують у процесі взаємодії по вертикалі. Крім цього, існує поділ по вертикалі.
Якщо планування ведуть у двох тимчасових розрізах, то довгострокові стратегічні плани розробляють головним чином на рівні підприємства, а середньострокові – на рівні оперативних підрозділів.
Останню схему вважають найраціональнішою, оскільки вона поєднує сильні сторони і нівелює недоліки двох попередніх схем.