Процес розробки організаційного плану найчастіше розпочинається з обґрунтування вибору юридичної форми організації бізнесу. Закони України передбачають кілька варіантів такої організації. Кожна з форм організації бізнесу має свої переваги й недоліки.
За формою власності майна існують:
§ приватні, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили;
§ колективні, що ґрунтуються на власності трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариств або громадської організації;
§ комунальні, яке засновані на засадах власності відповідної територіальної громади;
§ державні (в тому чіслі казенні), засновані на державній власності.
За правовим статусом і формою господарювання:
o одноосібні, є власністю однієї особи або родини; вони несуть відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом), Форму одноосібних підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми;
o кооперативні (кооперативи), добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. В економіці України функціонують два основні типи кооперативів: виробничі й споживчі. У перспективі можна очікувати великого поширення кооперативів також і в інших сферах діяльності – науковій, фінансовій, страховій тощо;
o орендні, полягають в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності;
o господарські товариства є об’єднаннями підприємців.
Такі товариства поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні й акціонерні.
За технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підпорядкування:
§ головні (материнські), особливістю їх є те, що вони контролюють інші фірми;
§ дочірні – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; материнська фірма строго контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій;
§ асоційовані – є формально самостійними, але з різних причин залежать від головної фірми і мусять підпорядковуватися її стратегічним цілям;
філії – на відміну від дочірніх та асоційованих підприємств не користуються юридичною та господарською самостійністю, не мають власного статуту й балансу, діють від імені і за дорученням головного підприємства, мають однакову з ним назву.