paragononstate.com

Таблиця 9.1

Класифікація доходів і витрат підприємства

Закінчення табл. 9.1

Кінцевим результатом діяльності підприємства є прибуток. За величиною прибутку кредитори судять про можливості підприємства з повернення позикових коштів, інвестори - про доцільність інвестицій у підприємство, постачальники - про платоспроможність підприємства.

Прибуток, як найважливіша категорія ринкових відносин, виконує наступні функції:

1) як показник, що характеризує фінансові результати господарської діяльності. Значення прибутку полягає в тому, що вона відображає кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства за певний період;

2) стимулюючу функцію, яка виявляється в процесі її розподілу і використання. Зміст цієї функції полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства;

3) як основне джерело формування доходної частини бюджетів різних рівнів. Податок на прибуток є найважливішим джерелом поповнення коштів бюджету.

Механізм формування прибутку міститься у «Звіті про прибутки і збитки».

При плануванні загальної або балансовою прибутку на майбутній період виробничо-фінансової діяльності в її склад включаються всі передбачені доходи зі знаком «плюс», а також можливі витрати або збитки зі знаком «мінус» (рис. 9.1).

Таким чином, балансовий прибуток підприємства включає: 1) прибуток від продажів; 2) результат від операцій з майном і фінансової діяльності; 3) результат від позареалізаційних операцій. При цьому прибуток від продажів визначається в два етапи. Спочатку розраховується валовий прибуток як різниця між виручкою від продажу, продукції (робіт, послуг) без ПДВ, акцизів та інших аналогічних обов'язкових платежів і собівартістю проданих товарів без періодичних витрат (комерційних і управлінських). Потім після вирахування комерційних і управлінських витрат визначається показник прибутку від продажів. У разі якщо в обліковій політиці організації не ухвалено порядок списання загальногосподарських витрат безпосередньо на зменшення виручки від реалізації, то вони окремо в якості управлінських витрат не виділяються, а включаються до собівартості реалізованих товарів. В організаціях торгівлі, постачання, збуту та громадського харчування за статтею собівартість відображають покупну вартість реалізованих товарів.

Прибуток від продажів є основною складовою балансового прибутку підприємства, оскільки відображає результат від регулярно здійснюваної діяльності з виробництва та реалізації виробів (надання послуг), що є метою створення підприємства. На її розмір впливають рівень відпускних цін, собівартість продукції, асортиментні зрушення у складі продукції. Прибуток від продажів росте, якщо у складі реалізованої продукції підвищується питома вага високорентабельних виробів.

Рис. 9.1. Планування і розподіл прибутку на підприємстві

Рентабельність продажів - це показник, що характеризує величину прибутку, яку приносить підприємству кожен рубль проданої продукції, визначається за формулою:

(9.2)

де П - прибуток від продажів; ВР - виручка від реалізації продукції.

Вигідність виробництва окремих видів продукції можна оцінювати за допомогою показника рентабельності продукції, розрахованого як

(9.3)

де П _од - прибуток на одиницю продукції; С _од - собівартість одиниці продукції.

Другою складовою балансового прибутку є результат від операцій з майном і фінансової діяльності підприємства, що розраховується як

П _визна = Д _визна - Р _визна , (9.4)

де Д _визна - операційні доходи ; Р _визна - операційні витрати.

Результат від даної діяльності виникає у зв'язку із здачею в оренду тимчасово невикористаного майна та прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки і т.і. у вигляді дивідендів за цінними паперами інших організацій, у вигляді прибутку від спільної діяльності і т.п.

Третя складова балансової прибутку - це результат від позареалізаційних операцій, визначається як

П _вн = Д _вн - Р _вн , (9.5)

де Д _вн - позареалізаційні доходи; Р _вн - позареалізаційні витрати.

Даний результат представляє собою різницю між отриманими і сплаченими штрафами, пенями, неустойки, відшкодування збитків, сумами заборгованості, за якою минув строк позовної давності; іншими позареалізаційними доходами і витратами.

Чистий прибуток підприємства визначається шляхом вирахування з балансового прибутку сум податку на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт. При цьому в неї включається результат від надзвичайних обставин, розрахований як різниця між надходженнями і пов'язаними з цими обставинами витратами. При формуванні чистого прибутку враховуються операції зі сплати штрафних, санкцій, пені та інших платежів, які раніше сплачувалися за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні організації після оподаткування. Чистий прибуток розподіляється за наступними напрямками:

• на формування резервних фондів;

• виплату доходів засновникам (учасникам);

• створення фондів цільового призначення (накопичення, споживання, соціальної сфери).

При цьому існують два підходи до розподілу чистого прибутку. При першому підході в установчих документах підприємства оговорюється порядок створення спеціальних фондів. Це можуть бути: фонд накопичення, який об'єднує кошти, зарезервовані для виробничого розвитку підприємства та інших аналогічних заходів щодо створення нового майна; фонд соціальної сфери, який враховує кошти, що направляються на фінансування капітальних вкладень у соціальну сферу; фонд споживання, який акумулює кошти на розвиток соціальної сфери, окрім капітальних вкладень, матеріальне заохочення працівників, одноразова допомога, оплата путівок до будинку відпочинку і т. п. Перший підхід полегшує процес планування і контролю використання фінансових ресурсів підприємства.

При другому підході що залишається у розпорядженні підприємства прибуток не розподіляється по фондах, а утворює єдиний багатоцільовий фонд, концентрує як прибуток, що спрямовується на накопичення, так і вільні кошти, які можуть бути спрямовані як на накопичення, так і на споживання. При тому і в іншому підході підприємства самостійно визначають пропорції розподілу прибутку за основними напрямками.

Держава за допомогою податкових пільг стимулює напрямок прибутку на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на утримання об'єктів і закладів соціальної сфери та ін Законодавчо регулюється освіта резервного фонду підприємств різних організаційно-правових форм.

При вирішенні питання про те, яку частину чистого прибутку доцільно спрямувати на виплату доходів засновникам (учасникам), зокрема дивідендів по акціях, необхідно враховувати ряд факторів. З одного боку, збільшення дивідендних виплат веде до зростання курсової вартості акцій, підвищенню ділової репутації організацій. З іншого боку, капіталізація чистого прибутку, тобто напрямок її на виробничий розвиток, представляє собою найбільш прийнятний джерело фінансування діяльності підприємства без супутніх витрат на випуск цінних паперів, виплату доходів по них, виплату відсотків по кредитах. При цьому не розширюється коло власників підприємства. Якщо ж підприємство тривалий час не направляє кошти на свій розвиток, то це веде до фізичного і морального старіння техніки, збільшення витрат виробництва, втрати конкурентних позицій. І як результат - скорочення обсягу одержуваного прибутку. Все це вимагає ретельного і обгрунтованого підходу до розподілу прибутку.

Одним із шляхів підвищення балансового прибутку підприємства є податкове планування.

Податкове планування засноване на праві кожного платника податків використовувати допустимі законом засоби, прийоми та способи для максимального скорочення своїх податкових зобов'язань перед державними та муніципальними органами управління. Процес податкового планування включає наступні етапи управлінської й фінансової діяльності економістів-менеджерів:

1) прийняття рішення про створення нового підприємства відповідної організаційно-правової форми;

2) вибір та обгрунтування найбільш вигідного місця розташування створюваного підприємства;

3) забезпечення поточного податкового планування на основі наявних податкових пільг і передових методів господарювання та механізму фінансування;

4) раціональне розміщення активів і прибутку підприємства.

В процесі податкового планування для кожного підприємства важливо використовувати різні джерела покриття встановлених податків. Залежно від призначення діючих податків підприємство може використовувати такі фінансові джерела їх покриття:

- податки, оплачувані за рахунок собівартості продукції: земельний податок, транспортний податок;

- податки, які відносять на виручку від реалізації продукції, податок на додану вартість, акцизи, експортні тарифи;

- податки, що покриваються за рахунок фінансових результатів: податок на прибуток, податок на майно підприємства;

- податки, виплачувані з чистого прибутку підприємства;

- податок на перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки, ліцензійні збори і т. д.

Усі плановані доходи і витрати відображаються в річних і квартальних фінансових звітах, які представляють сукупність форм звітності, складених на основі бухгалтерського обліку з метою подання внутрішнім і зовнішнім користувачам узагальненої інформації про результати господарської діяльності підприємства за звітний період.